Схарактеризуйте образ писанки за одноiменним вiршом игоря калинця

(народився 1939 року)

народився на львівщині. навчався у львівському університеті. переслідувався радянською владою "за антирадянську агітацію і пропаганду", покарання відбував на уралі та в забайкаллі. повернувся до львова у 1981 році.

перша книжка поезій "вогонь купала" з'явилася друком у 1966році, наступні твори письменника тривалий час були відомі із "самвидаву" і тільки у 1991 році видані за кордоном удвох томах: "пробуджена муза" та "невольнича муза". у тому ж таки 1991 році в україні з'явилася книжка вибраного "тринадцять аналогій", за яку автора удостоєно національної премії україни імені т. г. шевченка. остання книжка "слово триваюче" (1997). у доробку письменника є книжки і для дітей: "книжечка для дзвінки" (1991).

які почуття викликала в мене поезія "писанка" і. калинця

поезія ігоря калинця надзвичайно яскрава і самобутня. у ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. у них — пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. у них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.

коли я читала поезію і. калинця "писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. було таке відчуття, що це я сама перед святим великоднем стежу, як

виводить мама дивним писачком

по білому яйці воскові взори.

мандрує писанка по мисочках

із цибулинним золотим узваром.

і вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:

буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім соці.

може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.

але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. з її рук у "писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". і раптом я зрозуміла: мати — це початок усього на землі. вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії ігор калинець. мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" — писанки у натруджених маминих долонях.тока это я нашла в нете тому попробуй сделать свой

карпо летючий пішов разом з запорожцями до цекви молитися за україну. а потім він почав розпитувати у них про історію і минуле україни. йому дуже припала до душі гостинність запорожців і їх побут, який так відрізнявся від того, що був у нього вдома. дні спливали один за одним. і карпо почав сумувати. отаман побачив це і вирішив карпу повернутися. найсильніші запорожці вирішили проводити його.    але це було нелегко. вони довго блукали перш ніж знайшли правильну дорогу. карпо віддячив їм добрими словами і смачними гостинцями. він пообіцяв  розповісти всім про зачаровану січ, про пропишні сади, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей,  про доброго   гетьмана і сильних запорожців. щоб вони вічно жили у пам"яті свого народу.