Твір на тему трагічність образу гамлета

вільям шекспір — геніальний  поет  та драматург епохи відродження. у його комедіях, трагедіях відобразилися не тільки проблеми, притаманні часу, особливо актуальні для людини ренесансу, а й проблеми загальнолюдські. на мою думку, для глибшого розуміння творів шекспіра необхідно почати зі психологічних та світоглядних особливостей епохи, у яку він жив та творив свої драми. «світ розхитався», — сказано в «гамлеті». і справді, це був період формування принципово нового ставлення людини до життя та до самої себе. згадаймо деякі факти з історії літератури: ми добре пам’ятаємо, як страждали герої античної літератури, підкорені долі, фатуму, позбавлені вільного вибору. так само підкорялися певним межам і герої середньовіччя: жорсткі правила етикету, жорстка регламентація усього життя, беззаперечне підкорення будь-яким догмам релігії.

у часи ренесансу людина опиняється у принципово новому становищі: вона стає «міроїс усіх речей» (нехай цей вислів і було сформульовано за античності, але за часів відродження він по-справжньому втілився в життя). людина отримує право вибору… здавалося б, це воля? свобода вибору і є та сама омріяна свобода особистості, свобода духовна! але ж найчастіше цей вибір і ставав тягарем, що важким каменем лягав на душу, під тиском якого ламалися долі, не витримавши відповідальності за власний вибір, заплутавшись у власних сумнівах та побоюваннях. ало не тільки свобода вибору тисне на ренесансну людину: світ не просто хитається, він трагічно розколюється навпіл. на ідеальне та дійсне, і цей ідеал видається недосяжним, настільки недосяжним порівняно з жорстокою дійсністю, сповненою брехні та зрадництва, що можна й впасти у відчай…готуючись до написання цього твору, я довго розмірковував над образом  гамлета. і щоразу я не міг дібрати потрібних слів, аби схарактеризувати його  образ. а ще — ловив себе на думці, що сприймаю цього літературного персонажа як людину, яка дійсно колись жила…

гамлет видається мені настільки складним, багаторівневим образом, що важко дати бодай одну однозначну характеристику. у жодному разі його вагання, його сумніви не мені ознакою слабкості (таку думку висловив дехто з моїх однокласників). навпаки: сумніви гамлета, його душевні вагання, на мою думку, є показником гострого розуму та високих моральних принципів.

за часів античності доля людини, на думку самої ж людини, була визначена наперед. це позбавляло вибору, але ж знімало відповідальність. якби хтось, окрім гамлета міг дати йому відповідь: «бути чи не бути? » цей монолог став шедевром світової літератури, і не тільки літератури — філософії.  гамлет  весь час шукає відповідь на це питання, бо в ньому — саме світосприйняття людини, її життєва позиція. «світ розхитався», і гамлет вважає своєю місією поновити рівновагу, але хіба може він, одна людина, з цим впоратися? це завдання по-справжньому непросте, але ж і не втручатись у світову боротьбу добра і зла він не може.

трагедія гамлета не стільки в тому, що він поставив собі недосяжні цілі, а в тому, що не будь-який спосіб їх досягнення видається йому чесним. гамлет не вбиває свого лютого ворога під час його молитви, і ми розуміємо, що змінити світ, перемогти зло іншим злом — неприпустимо для гамлета. він вагається між дією та рефлексією, боїться вчинити неправильно, допоки він не збагнув механізмів, які лежать в основі світобудови, але ж хіба можливо їх зрозуміти? але й бездієвість пригнічує гамлета… мені здається, що навіть уважний читач не зрозуміє цю складну постать до кінця, не можна одразу сприйняти усі проблеми, покладені автором в основу цього образу.

існують книги, які можна перечитувати багато разів, щоразу відкриваючи для себе щось нове, дивуючись із власної неуважності. мені здається, що «гамлет» є саме таким твором. прикро, що я так і не зміг до кінця зрозуміти образ гамлета… я постійно повертаюсь до тексту, — може, я випустив щось: якусь важливу думку, якусь деталь?

образ гамлета — втілення філософських шукань усього людства. як на мене, неможливо розв’язати усі питання, поставлені гамлетом не те що в одному учнівському творі, а й протягом цілого життя. я можу хіба що окреслити їх, сформулювати вже не метафорично, а прямо, аби шукати відповіді потім, протягом, можливо, багатьох років…