Случалось ли тебе терять дорогу в лес? может быть кто-то из членов твоей семьи рассказывала о том как заблудился в лесу? подготовьте небольшой рассказ объяснительной опишите состояние человека осознавший сложность положение в котором он оказался. расскажи что герою подумай ты передашь свою в жанре сказки или рассказа? почему?

Как-то ращ я потеряласт в лесу.я начала волноваться и испугалась того -что возможно я не найду дорогу обратно .но в такой ситуации главное не терять разум .нужно успокоиться и понять где ты стоишь -подумала я. с моего компаса который моя мама положила в сумку я определила что я стою на севере и мне нужно отправиться в сторону юга.я следовала всем указаниям компаса .и он(компас) вывел меня на тропинку .и тут я ,вспомнаила что мы проходили по этой тропке ,когда уходили в глубь леса.я пошла по той тропе которая выводит на поляну.а там стояла моя мама .я рассказаоа эту ей и она гордо сказала что я самосточленая.

Янародився та живу в україні, це моя батьківщина, мій улюблений куточок землі. я дуже люблю мальовничу українську природу. безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. в усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. хоч, я впевнений, на землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. і я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. мій рідний край – це мова, пісні, книжки. це знайомі з дитинства казкові герої. це найперші спогади про власне життя. на мою думку, втратити все це – величезне горе. згадуючи про людей, яким доводилося залишати батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. а ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… усі ми на землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. ми маємо поважати одне одного. я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.