Твір на образ лукаша у драмі лесі українки "лісова пісня" )в долгу не останусь

    при першій зустрічі з героєм, ми дізнаємося "лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку".  він з першого погляду закохався в мавку, намагаєючись осягнути всю її красу і незбичайність. "лукаш, тулячи до себе мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує." її причарував звук сопілки, що так і виспівавала в руках лукаша.  але згодом почуття лукаша гаснуть. зявляється килина -  "лукаш кидається до неї, вона переймає його руки; вони "міряють силу", упершись долонями в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім килина трохи подалась назад, напружено сміючись і граючи очима; лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати, але в той час, як його уста вже торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає ". лукаш покидає мавку і починає жити з килиною, тому що та краще господиня. але це життя не приносить лукашу щастя, а лісовик робить з нього перевертня. після чого мавка все ж таки пробачає коханому і знову поверта людську подобу"з лісу виходить лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки." у кінці повісті він залишається поряд з мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду"лукаш починає грати. .мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. лукаш кидається до неї з покликом   лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. він сидить без руху. сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця".