Мини сочинение (7-8) предложений на тему "что такое конституция? "

Вжизни обществ и государств конституция играет особую роль. термин «конституция» употребляется еще в период рабовладения и феодализма. в древнем риме именно так называли постановления императора. но что же значит конституция в наше время? об этом и пойдет речь. конституция - одно из важнейших достижений демократии. в настоящее время конституцию имеют почти все страны мира, за исключением нескольких абсолютных монархий стран персидского залива. итак, конституция – это главный нормативно-правовой акт, юридическими свойствами, посредством которого от имени народа основные принципы устройства государства и общества. она провозглашает и защищает: права и свободы человека и гражданина, народ - единственный источник власти, ограничение государственной власти правом - и многие другие общепринятые демократические ценности. конституцию принято называть основным законом. почему? да потому что этот закон имеет самую высшую юридическую силу во всей системе правовых актов. другие нормативные акты, которые принимаются в нашем государстве, должны ориентироваться на конституцию и не могут ей противоречить! если наша конституция гарантирует каждому свободу мысли и слова, то это означает, что никакие другие законы не вправе вводить какие-либо ограничения на свободу мысли и слова, например цензуру. также конституция нашей страны включает в себя определенный набор ценностей. если вы внимательно прочитаете преамбулу конституции, то можете убедиться в том, что она основывается на таких, например, ценностях, как нравственные ценности: …«вера в добро и справедливость»; демократические: « утверждая права и свободы человека»; «возрождая …государственность россии и утверждая незыблемость ее демократической основы»; патриотические: «чтя память предков, передавших нам любовь и уважение к отчеству»; социальные: «утверждая …гражданский мир и согласие». конституция провозглашает, что «человек, его права и свободы являются высшей ценностью». признание, соблюдение и защита этих прав и свобод - главная цель основного закона. так давайте соблюдать все законы конституции и тогда мы будем жить в идеальном, в прямом смысле слова, государстве. ведь основной закон и принят с целью, обеспечить благополучие и процветание страны

Конституция - это основной закон государства . это официально. но что такое конституция для каждого из нас? это - путь в цивилизованный мир . конституция формирует уровень индивидуального сознания по принципу : "от того , что и как я делаю , как веду себя и за что голосую , зависит судьба моего народа, моей родины , моя собственная , моих потомков ; всего я отвечаю , все я должен делать по закону и совести " .

ЛІГА НАЦІЙ (англ. League of Nations, франц. Société des Nations) – міжнар. міжурядова організація, заснована на Паризькій мирній конференції 1919–1920. Мала осідок у м. Женева (Швейцарія). Її статут був розроблений спец. комісією на чолі з президентом США Т.-В.Вільсоном і схвалений 28 квітня 1919. Його підписали 44 д-ви, серед них були й країни, до складу яких входили укр. землі, – Польща, Румунія, Чехословаччина. США не стали членом Л.Н. Текст статуту був включений до мирних договорів, укладених державами-переможницями в Першій світовій війні з Німеччиною, Австрією, Болгарією, Угорщиною та Туреччиною, і набув чинності 10 січня 1920 (див. Версальський мирний договір 1919). Він передбачав принципи колективної безпеки (спільних дій країн-членів орг-ції проти агресора) і відкритої дипломатії, обмеження озброєнь і відмову від війн як засобу розв'язання міжнар. суперечностей, збереження "вічного миру" і безпеки народів та розвиток співпраці між націями.

Найвищими органами Л.Н. були: Асамблея (скликалася щорічно), Рада (складалася з постійних членів та непостійних членів, з часом склад і кількість членів ради змінювалися) і Постійний секретаріат (його роботу очолював ген. секретар). У структурі Л.Н. були також створені Постійна палата міжнар. правосуддя, Міжнар. орг-ція праці, постійні та тимчасові комісії. Статутом Л.Н. була запроваджена мандатна система управління колоніальними й підопічними територіями, складовою частиною цієї системи стала постійна Мандатна комісія.

1920 заявку про вступ у члени Л.Н подав уряд Української Народної Республіки. Однак країни Антанти – засновниці Л.Н. – не визнали суверенності укр. д-ви. Безуспішними були й різного роду звернення до Л.Н. урядів УНР на еміграції та уряду Західноукраїнської Народної Республіки. Лише 23 лютого 1921 у зв'язку з протестом Є.Петрушевича Л.Н. визнала, що Галичина не є під суверенністю Польщі, а тимчасово перебуває під мілітарною окупацією цієї д-ви до остаточного вирішення її долі й що на цій окупованій Польщею території варшавська влада проводить політику утисків укр. населення. Однак уже 14 березня 1923 конференція послів своїм рішенням віддала Галичину Польщі.

Одними із завдань Л.Н. були юрид. й гуманітарна опіка над біженцями та емігрантами з рад. республік, у т. ч. з укр. земель (цим займалася спеціально утворена "Комісія Нансена"; див. Ф.Нансен), а також захист гарантованих міжнар. договорами прав нац. меншин, зокрема, щодо українців такі договори підписали Польща, Румунія та Чехословаччина під час Паризької конференції 1919–20. Провідники укр. національно-визвол. руху в цих країнах не раз зверталися до Л.Н. з т. зв. петиціями й скаргами про порушення прав українців на національно-освітнє життя, розвиток кооп. руху в Галичині, ненадання їм (зокрема закарп. русинам у Чехословаччині) автономних прав, з приводу т. зв. пацифікації на західноукр. землях тощо. Укр. інтереси, зокрема права емігрантів, захищали перед установами Л.Н. Є.Петрушевич, С.Витвицький, представник Державного центру УНР на еміграції О.Шульгін, а також укр. т-ва, що входили в створену для співпраці з Л.Н. та поширення її ідей Міжнар. унію, зокрема Укр. т-во для Л.Н. (діяло 1921–24) та Західноукр. т-во Л.Н. І хоча, як правило, укр. вимоги залишалися поза увагою Л.Н., однак такі звернення сприяли поширенню інформації про укр. питання в міжнар. колах у міжвоєн. роки.

Щодо проблем життя українців в УСРР, то в Л.Н. розглядалися лише питання, пов'язані з наданням до потерпілим в Україні внаслідок голоду 1921–1923 років в УСРР та голодомору 1932–1933 років в УСРР.

Провідну роль у Л.Н. відігравали Велика Британія й Франція, вони використовували її як інструмент міжнар. політики переможців у I світ. війні для збереження існуючого становища в поділеному ними світі.

1934, після виходу з Л.Н. Німеччини та Японії, її членом (на за д-в) став СРСР.

Объяснение: