Характеристика образу лесі череванівни?

Це про неї, про лесю череванівну. ще до народження дівчини приснився її матері незвичайний сон, який стара ворожка розтлумачила так: «дочка в тебе буде на весь світ будуть із'їжджатись з усього світу пани й гетьмани, дивоватимуться красі твоєї доні, дароватимуть їй срібло-золото»..; справдилося ворожчине слово. виросла леся пишною панною, і з дитинства їй було призначено стати нареченою самого гетьмана. розквітало в дівочому серці кохання до нього, та дуже швидко леся збагнула, що в гетьмана зовсім не вона на першому місці, а «військові речі». і хоча був гетьман сомко лицар над лицарями, та що дівчині з того, «коли до неї козак не горнеться? » зовсім інші почуття народилися в серці петра шрама. щиро покохав він лесю за її прекрасну вроду й лагідний дівочий характер. а що ж молода череванівна після зустрічі з петром? «леся не спускала з його очей, а в тих очах сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовити ніякими словами». жагуче почуття до лесі спалахнуло в серці ще одного козака — відважного кирила тура. навіть знаючи про те, що вона наречена самого гетьмана, він наважився викрасти її. петро шрам, визволяючи лесю, б'ється з кирилом туром, іобидва сміливі козаки поранені, забувши про гетьмана, череванівна кинулася до пораненого петра: «, голосить, серденьком називає. що їй тепер і той ясний жених, і те гетьманство? » а коли побачила вона, що сомко не звертає на неї уваги, рятуючи її викрадача, дівоче серце навіки одвернулось од гетьмана. виходивши петра, леся покохала його, але змушена була розстатися з ним. і хоч доводиться їй виливати своє горе слізьми, хоч страждає вона, та обов'язок понад усе: її наречений сомко. лесі не судилось стати дружиною сомка. був він страчений «беззаконним мечем». за свою душу лагідну, за добре серце вона була нагороджена долею — залишилася в парі з петром. найкращими рисами наділив п. куліш свою героїню. ідеальна зовнішність, гарна вдача — така леся череванівна. в її особі автор показав, яким душевним багатством, якою моральною чистотою наділені українські жінки, і цим викликав неабияку симпатію до них.

*головна думка вірша  — треба любити й поважати своїх учителів, старших; любити свій край, його працьовитих і мужніх людей *зміст вірша а. малишка щирий, задушевний завдяки досконалій художній формі, вдало дібраним художнім засобам. * зворушливою піснею «вчителько моя» а. малишко низько вклонився всім учителям за їхню нелегку працю. й досі звучить вона під час шкільних свят. існує легенда, що вірш написаний за реальними подіями. нібито повернувшись після війни в рідну школу, а. малишко не впізнав улюбленої вчительки: ця ще не стара жінка виявилась сивою. поет дізнався, що на фронті загинув її чоловік, а два сини-близнюки підірвали себе гранатою, щоб не здатись живими в руки ворогів. від таких страшних життєвих трагедій вчителька не втратила природної доброти, педагогічного хисту, перелила свою любов на чужих діток. автор схиляється перед героїнею, називає її єдиною порадницею, зорею, дякує за невтомну працю*порівняння —  посивіла ти, як в тяжкий мороз нива; *питальні та окличні речення, звертання —  де тебе питать? , раднице моя на вкраїні милій! , вчителько моя; *зменшено-пестливі слова  —  зошитки, сонечко;   *повтори — летять-летять;   слова в переносному значенні — і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива та ін. * теплотою і ніжністю оповитий образ учительки в поезії а. с. малишка "вчителька". все життя вона віддала школі, учням. новий рік починався для неї у вересні, коли, після літньої перерви, знову малиново дзвенів шкільний дзвоник, скликаючи дітей до школи. а над шкільним подвір'ям високо в небі пролітали журавлі, своїм курликанням нагадуючи, що знову почалася осінь — час дітям до школи.