План к тексту "як галка кота провчила"

живуть петько з вовкою на останньому поверсі багатоповерхового будинку, але за вікнами їхньої квартири. завжди гамірно. у вітах густого осокора, що верхівкою сягає вище даху, од світанку до смерку вовтузяться й верещать горобці, на підвіконнях та на бильцях воркують голуби, зимою прилітають подзьобати сала синички.їхній попелястий кіт тихін до пташиного галасу давно звик, ніби й уваги не звертає на пташок за вікнами. та варто якому-небудь зухвальцеві перескочити через лутку вікна чи дверей--пиши пропало. блискавичний стрибок - і роззява навіть не писне в його пазурах.та одного разу й тихонові довелося ганебно тікати.на кухні в них, як і в усіх сучасних квартирах, є душник, забраний решіткою. як він там, цей душник, виводиться назовні, хтозна. тільки з того душника якось ранньою весною почали долинати таємничі звуки: шу-шу-шу! спочатку ніхто не звертав на це уваги, але шарудіння не припинялося і день, і - не інакше, як пташка туди втрапила,- сказала бабуся.тато підставив табуретку і поліз заглядати в душник, але нічого за решіткою не побачив. тільки час від часу все-таки чулося: шу-шу-шу! взявши молоток і стамеску, тато вибив решітку. відчинився чорний від кіптяви отвір, що вів кудись угору, але там нічого не було видно.- так це нам причулося! - сказав петько. - кому охота у сітку залазити? вовка з петьком уже почали прибирати в кухні сміття, коли зверху раптом щось шумно посунулось і на поличку, яка саме була під душником, вивалився птах.хлопці зразу й не розібрали, хто це. птах був скуйовджений, розтріпаний, у павутинні й смітті. він спокійно, ніби все життя тут прожив, огледівся, струснувся і почав розправляти своє переплутане пір'я. а коли трошки причесався, петько з вовкою побачили, що це галка. вона подивилась на них одним оком, потім другим, потім уважно глянула собі під ноги і почала, ніби нічого не трапилось, клювати сухарі, що сушилися на поличці.- вона ж голодна! - першою схаменулася бабуся і поклала їй на поличку шмат свіжої білої булки.галка прийняла булку прихильно, навіть не відійшла, коли бабуся руку простягла. води з блюдечка, що їй поставили, вона пити не схотіла, а злетіла в раковину під кран і почала дзьобом ловити краплі, які капали з нього.почувалася вона в кухні, як у себе вдома. сіла на ручку сковороди і, не лякаючись ні вогню, ні жару, подивилася, що на ній смажиться. погреблася у зіллі, що сушилося на шафі. злетіла на стіл і позаглядала в кухлі, що стояли на ньому. і врешті всілася зверху на миснику, вниз то одним, то другим оком.«ка-а! » - задоволено повідомила вона.отут і з'явився на кухні тихін. досі він міцно спав після ситного обіду і не чув метушні в домі, а це прокинувся і прийшов повечеряти.побачивши на полиці живу галку, він широко розкрив зелені очі і якусь мить стояв, отетерілий, потім так заволав, ніби його ошпарили.«да-а-йте! - здавалося, благав він. - да-а-йте! »в голосі і в очах його не було ні злості, ні мисливського запалу, тільки прохання.галка не злякалась появи кота. то одним, то другим оком вона безтурботно його розглядала, ніби вперше бачила таку галасливу істоту.- треба його прогнати,- сказав вовка.- чекай, побачимо, що далі буде,- зупинив його петько.«дайте, да-ай-те! - волав тихіш - да-ай-теї»і раптом галка зірвалась з мисника і з войовничим криком, розпростерши крила, полетіла прямо на тихона.- рятуйте тихона! - злякано закричала бабуся, змахнула рукою, в якій була чашка з чаєм, і весь чай виплеснувся на бідолашного кота.тато кинувся ловити галку і перечепився через табуретку. вовка з переляку забився в куток між шафою та холодильником, а петько реготав. тихін, завивши від жаху, кулею вилетів з кухні. а галка, зробивши в повітрі крутий поворот, сіла на шафу, переможно прокричала своє «ка-а! » і, поблискуючи оком-намистинкою, почала чистити пір'ячко.того дня тихін так і не вечеряв. і вранці наступного дня не прийшов на кухню, ховався в спальні. довелося вовці його тут і годувати.тільки коли галка, прокричавши щось прощальне, вилетіла у відчинене вікно надвір, кіт, обережно прислухаючись, заглянув до кухні.галка ще кілька разів прилітала на підвіконня, клювала крихти з горобцями, заглядала крізь шибки до квартири.а тихін після того на пташок більше не полював.