Твір безсмертя і добро , вічність і краса - основа життя лядини на землі (за вивченими творами( тореадори з васюківки , митькозавр з юрківки або химера

  у творі в. близнеця "звук павутинки" льоньку його друзі, образи яких є символічними. вимріяна постать ніни відображає людську надію, а більш реальний герой - - є символом життя і неминучої смерті. 

    має справжню жагу до життя і не втрачає її до останньої миті свого життя. він, знаючи що ось-ось помре від малокрів"я, все ще здатен сприймати природу і маленького мрійливого хлопчика, з його неосяжною фантазією.

    ніна є героїнею більш фантастичною, вона хоч і сприймається як звичайна людина, та для льоні залишається загадкою: чи була вона на справді, чи він її вигадав. вона справже втілення людської надії, теж загадкової і оповитої сплетінням реальності з фантастичним. 

    читаючи твір віктора близнеця "звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. ця гармонія   створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.

    найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик льонька. його світ - це водночас   викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть. в їх і льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.

  отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.

вот

Проблема "маленької людини" завжди була, є і ще довго залишатиметься актуальною. Адже людська спільнота є неоднорідною. Завжди були і будуть яскраві особистості і непомітна сіра людська маса. Питання лише у тому, як ставиться оточення до "маленької людини". Читаючи Гоголя, десь у глибині душі погоджуюся з тим, що такі люди, як Акакій Акакійович — неуспішні і меркантильні, — викликають бажання посміятися чи поглузувати з них, а окремі дії можуть викликати і роздратування. Досить згадати, як довго, латаючи діри, носив головний герой повісті свою стареньку шинель, аж поки кравець не відмовився її латати і не виніс свій присуд, що час пошити нову шинель. У Акакія Акакійовича цс викликало шквал почуттів: від благання полатати стару шинель (він навіть гривеника дав майстрові на похмілля аби змінити його гнів на милість) до тривалої психологічної підготовки до згоди на пошиття нової. Це був психологічний злам, бо фінансово несподівано все склалося на користь Башмачкіна (йому збільшили платню).

Дивіться також

"Шинель" (повний текст)

"Шинель" (скорочено)

Чи могло б життя Башмачкіна бути іншим? (та інші запитання)

Біографія Миколи Гоголя

Нова шинель круто змінила життя Акакія Акакійовича. Можливо, сам у новій шинелі скромний чиновник відчув себе людиною. Він навіть спробував покінчити із сірою буденністю: йому сподобалося ходити вулицями міста, кутаючись у хутряний комір, а не перебігати швиденько до канцелярії, рятуючись від холоду в латаному-перелатаному "капоті". Він вперше погодився піти на вечірку до свого колеги. Загалом життя налагоджувалося. Йому смакувало шампанське і життя обіцяло приємні зміни.

Объяснение: