Скласти казку про весняний струмок, пісеньку дощових крапель та як навесні звучить оркестр пташиних голосів.

катерина іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. був тихий осінній ранок. високо в небі летів ключ перелітних птахів. вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.учителька сказала дітям: —      сьогодні ми будемо  вчитися  розповідати про осіннє небо. хай кожен з вас добере для цього в рідній мові красиві і точні слова.діти притихли. вони дивились в небо і думали. через хвилину всі заговорили: «небо синє-синє небо небо » і все. діти знову і знову повторювали одні й ті самі слова: синє, голубе, чисте.збоку стояла маленька валя.—      а ти, валю, що хочеш сказати? — запитала катерина іванівна.—      я хочу сказати своє слово.—      яке ж твоє слово про  небо? —      небо тихо сказала дівчинка й усміхнулась.діти притихли. вони враз побачили в небі те, чого не бачили досі: «небо небо небо небо »а небо грало, трепетало, дихало, як жива істота. і діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.