Сочинение на тему чему меня научил рассказ нагибина старая черепаха

Главный герой вася в начале рассказа капризный, , равнодушный к своей черепахе. старая черепаха кажется мальчику самым “ненужным существом” на свете. вася продает ее и обижается на то, “что она так равнодушно с ним расстается”. неожиданное волнение вдруг испытывает ребенок. он еще не осознал, что он натворил, но в душе у него стало плохо, поэтому-то вася “растерянно глядел” вслед уходящему мужчине, поэтому-то “в носу у него странно пощипывало”. а когда мальчик лег спать, думы одолевали его “не о том, какой вот он молодец, сумел раздобыть этих двух веселых малышей… а все о той же некудышной машке. думается тревожно, нехорошо…” вася переживает. мальчик совестливый, переживает случившееся. бессонной ночью осознает ответственность перед старой черепахой. вместо равнодушия появляется сострадание и не только к машке, но и ко всей природе. в конце концов все чувства мальчика сменились одним – недовольством собой. он понимает, что поступил неправильно, и идет исправлять ошибку. вывод, к которому приходит мальчик бессонной ночью: “не только мир существует для тебя, но и ты существуешь для мира? ” мальчик выбрал свой путь: от бессердечности к милосердию, от безответственности к чувству долга, от свершения к подвигу. почему в конце рассказа автор сравнивает васю с “солдатом с ружьем за спиной”? солдат – это защитник, а вася защищает машку, спасает ее от возможной беды.

"Народна пісня є вірне, самобутнє і невимушене вираження народної душі, її супутниця в радості і горі, енциклопедія її знань, її релігії, філософії, скарбниця, якій він довіряє свою віру, свої сумніви і національну історію". Це сказав француз Поль Лафарг, але цей вираз є дуже сприйнятним для розуміння всієї глибини, розмаїття та винятковості саме української пісенної лірики.

Пісенною лірикою ми називаємо пісні – народні або  авторські, що у ліричному, особистісному дусі розкривають почуття, переживання, відчуття людини, взаємовідносини з іншими людьми… Для найкращих зразків цього жанру характерно, що ці почуття подаються так, що неодмінно викликають відгук у душі кожного з слухачів такої пісні. Центральними у пісенній ліриці є індивідуальні переживання людей, тому вона просто приречена на успіх, бо здатна розбудити відповідні почуття як у того, хто співає, так і у того, хто слухає пісню. Отже, ліричні пісні, як ніякі інші, відбивають почуття та переживання людини.  Довге життя пісні, власне,  і залежить від міри глибини і правдивості вираження в ній того, що думає і відчуває народ. Хороша лірична пісня кожному новому поколінню в тій чи іншій мірі говорить саме про його почуття, його переживання.

Український народ справедливо вважається народом дуже музичним. Українська пісня має  визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях. Наприклад, подорож української капели з хоровим співом у 1919 та наступних роках по Європі та Америці стала справжнім тріумфом.

А ви, звичайно, чули, як співають українські селяни? Прості люди, що не мають музичної освіти? Керуючись вродженою музичністю, вони ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на голоси,  і кожен упевнено веде свою партію. А  український церковний спів ви чули? Тоді ви погодитесь, що він дивує й заворожує своїми стародавніми розспівами; недарма колись у давнину кожна дитина навіть у найглухішому українському селі ходила вчитися співати у церковному хорі – ось звідки у нас такі таланти.

Пісні народу моєї країни знані у всьому світі з давніх давен і до сьогодні, і я пишаюсь цим.