На украинском языке составить сложные предложения

Небо вкрилося хмарами, але сонце де-не-де ще було видно. настала весна, прилетіли ґраки, дні стали теплішими, а сонце почало припікати. день обіцяє бути погожий: на небі ні хмариночки. мені снилось: я літаю у небі. навколо ніч, і лише місяць у небі показує мені шлях. був літній ранок, і все навколо зеленіло і пахло. дощ поступово затихав, і все навколо світлішало.

Майже щоліта я їжджу до бабусі в село веселе. там у мене є приятель андрій. він мій ровесник і так само, як і я, приїжджає влітку до своєї бабусі з міста. андрій - веселий і добрий товариш, хоча й любить прихвастнуть, та й боязкуватий малість: один раз пішли ми з андрієм і іншими хлопцями в ліс. довго ходили, назбирали грибів, наїлися чорниці. день уже давно перевалив за обід, коли ми повернули додому. ідемо, різні цікаві випадки з життя один одному розповідаємо. а андрюшка що не скаже, виходить, що він самий сміливий, найшвидший, самий кмітливий. ми посміюємося тихенько, але не заперечуємо - нехай собі бовтає. але отут недалеко від краю лісу ми почули незрозумілий шум. загрозливий тупіт насувався прямо на нас, тріскотіли суки, і мені, якщо чесно, стало небагато не по собі. але. я подивився на місцевих хлопців і побачив, що їм ничуточки не страшно. андрій же, не втрачаючи ні секунди, незбагненним чином забрався в густі колючі кущі й тихо, з розширеними від страху очами, подавав нам звідти знаки. незабаром шум вийшов, і сільські хлопці прийнялися реготати, витягаючи андрюшку із чагарнику. виявляється, за пагорбом пролягала тропа, по якій сільська череда вертається додому. так ми, міські, злякалися звичайних корів, а андрій цим літом  більше не хвастався.