Віка579

03.04.2020 19:58

Українська література

Есть ответ 👍

Продовжити казку 3-5 речень: одного дня тихе болото ніби хтось збурив. невідомо хто, але всі його мешканці — постійні й тимчасові — гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди. доводили одне одному і всім разом — хто на що здатен, хто що уміє і кому на болоті найвища шана має бути. — скре-ке-ке! скре-ке-ке! — розпиналася жаба-скрекоту-ха.— я найкраще співаю, мене все болото слухає. я найвище стрибаю! я найшвидше плаваю! — чекай-но! — хитнула чубатою головою чапля, що до того ніби дрімала.— а чи простоїш ти на одній нозі цілий день і цілу ніч? — пхе! та це зовсім просто! — жаба видряпалась на купину і виструнчилась на одній нозі. та не постояла й хвилини — плюх у воду, тільки кола пішли. — бу-гу! бу-гу! — зареготав бугай.— теж мені артистка! ось коли я заспіваю-загуду — аж шибки в селі деренчать. — деренчать — це коли я співаю! хіба ти так умієш? др-р, др-р! — обурився деркач. та це ж відомо: кожен передусім себе хвалить. тож знайте — співаю найкраще я! кі-квік! кі-квік! без мене й болото не болото! — випнув груди кулик. тоненька очеретина слухала всі ті розмови, слухала і все нижче схилялася до води. — а ти чого мовчиш? — зачепив її вітер, який усюди буває, все бачить, усе знає. — бо я нічого не вмію робити,— прошепотіла очеретина. — ет, таке вигадаєш! — лагідно доторкнувся до неї вітер.— кожен щось та вміє. тільки, може, не здогадується про те до пори до часу. і він дмухнув на очеретину раз, удруге. і — о диво! — тоненька очеретина несміливо, ледь чутно забриніла, пробуючи голос, а далі заспівала, заспі такою ніжною, такою сонячною була пісня тоненької очеретини, що всі болотяні мешканці забули про свою суперечку. вони заслухалися. слухали жаби-скрекотухи, й без того банькаті очі. слухав бугай, набравши повен дзьоб води. і деркач слухав, і кулик, який спочатку себе, а потім уже своє болото хвалить. завмерла гордовита чапля на одній нозі. від здивування вона й цю ногу ледь було не підняла, але ж — так, ви вгадали,— якщо чапля підніме й другу ногу, то впаде. ну, а вітер полетів собі далі. бо має усюди бувати, бо десь потрібен він іншим очеретинам, які ще не пробудилися для своєї пісні.