Твір з української мови "як моя родина готується до пасхи"

приготування до великодня у нашому домі починається заздалегідь – з вербної седмиці. це пов’язано з тим, що всі ми хочемо взяти участь у богослужіннях страсної седмиці, вивільнити час на молитву та інші справи.

протягом тижня діти готують писанки: видувають вміст яєць та розписують їх писачком і спеціальними фарбами за старовинною українською традицією. цьому їх навчили у художній школі. ці маленькі сувеніри готуються не просто так: кожна писанка призначена у подарунок – для бабусі, друга, подруги, а загалом – для будь-кого, кого дитина захоче привітати зі святом.

основна робота з приготування пасхальної трапези проходить у велику суботу. деякі кажуть, що треба починати у великий четвер: прибирати, готувати, митися – навіть назву цьому дню відповідну – чистий четвер. але ми такої традиції не дотримуємося, бо фізично неможливо пов’язати в одне службу в храмі, школу та усі і клопоти у цей надзвичайно важливий для кожного християнина день.

у нашій родині таке правило: на святковий стіл готуються кілька простих м’ясних страв, а головне – паски та крашанки.

приготування починаємо зранку. батюшку не чіпаємо, даємо перепочити і приготуватися до головної служби. а тимофій – найстарший син – займається прибиранням.

молимося – і за діло. спочатку замішуємо тісто для паски. рецепт дуже простий. щоб вийшло смачно, треба дотримуватися у діях послідовності і знати деякі господарські таємнички.

на всіх етапах діти беруть найактивнішу участь. я тільки координую їхні дії і роблю найтяжче – заміс тіста.

опару готує старша дочка: в емальований посуд наливає молоко (0,5 л), підігріває до 38-40с, додає цукор (2 ст. щіпку солі та дріжджі (70-80 г, вони добре розчиняться у теплому молоці). щоб пасочка вийшла пухка, можна частину молока замінити мінеральною водою (десь півсклянки).

потім у посуд всипаємо просіяну муку до консистенції середньої густини сметани. вимішуємо, щоб не було грудок, і ставимо посуд з опарою в миску з теплою водою (приблизно на 15 хв). готовність опари, що вибродила, визначається появою пухирців, які лопаються: опара починає «сідати».

поки катя готує опару, найменші діти – ваня і сонечка – розтирають яйця з цукром (15 жовтків на півкіло цукру). розтерті яйця з’єднуємо з готовою опарою, додаємо 2 пакетики ванільного цукру, родзинки, курагу, порізану кубиками, дрібно натерту цедру 1-2-х лимонів. при бажанні можна всипати шафран та імбир (на кінчику ножа).

тепер додаємо муку (приблизно 2 кг), викладаємо тісто на стіл і вимішуємо. це найскладніший і найвідповідальніший етап. від нього залежить «легкість» та м’якість паски (вона довго не черствітиме). зазвичай я витрачаю на це хвилин 20.

добре вимішане тісто з’єднуємо з розтопленим та охолодженим вершковим маслом (250 г), підкачуємо у горбочок, викладаємо у велику каструлю, посипаємо мукою і накриваємо рушником.

поки тісто підходить, фарбуємо яйця. як фарбу використовуємо відвари з лушпиння цибулі (його збираємо з початку великого посту), кори дуба, шишок вільхи та порошку шафрану (він надає білим яєчкам золотисто-жовтого кольору). перед занурюванням у барвник до деяких яєць прив’язуємо листочки, травинки – таким чином шкаралупа прикрашається оригінальним природним малюнком. готові крашанки для блиску іноді змащуємо олійкою.

після двох обминок готове й тісто. діти його у змащені натуральним смальцем форми (на 1/3 об’єму), а хвилин через 40 ставимо у духовку, розігріту до 180-200с. печуться паски десь 40-60 хвилин, час залежить від розміру форми.

готові охолоджені пасочки зверху змащуємо : 2 яєчних білки збиваються міксером з цукровою пудрою (400 г) та посипаємо кондитерськими прикрасами. ця робота приносить дітям найбільше задоволення.

взагалі я дуже люблю готувати, для мене це не тягар. але часом буває важко, не все встигаєш, і здається краще і швидше купити паску в магазині. та я перемагаю цю спокусу, бо розумію, наскільки важливими для дітей є спільна праця, очікування свята й сам церковний обряд: освячення власноруч спеченої пасочки та прикрашених яєць.

дорогі матусі, даруйте своїм дітям побільше радісних хвилин, бо згадка про них залишиться на все життя.