Какое время странствий в лесу оказалось для васютки самым трудным и рассказ "васюткино озеро"

сюжетним стрижнем роману «червоне і чорне» не є історія карколомної кар’єри плебея в умовах реставрації та зображення його любовних пригод із двома аристократками, а детальний опис його конфлікту з тогочасним французьким суспільством, його мораллю, законами та звичаями. у творі деталізоване зображення найменших порухів душі героя (а в цьому стендаль неперевершений) раптом переривається стрімкими лаконічними згадками про певні події.

цей конфлікт розпочинається в сім’ї та не обмежується згаданою роллю «білої ворони», яку грає жульєн. у в’язниці, безпосередньо перед стратою юнака, коли вже не було часу на тривалі розмови й імітацію родинної любові, його батько виявляє своє ставлення до сина: «суворі докори старого посипались на нього зараз же, як тільки вони залишились удвох, без свідків. жульєн не міг стримати сліз. “яка ганебна легкодухість! — казав він сам до себе з люттю. — він скрізь тепер роздзвонить про те, що я боягуз”». батько мав би морально підтримати сина, а не дошкуляти йому. проте стосунки в сім’ї сорелів нормальними назвати не можна, хіба що зміниться саме поняття норми, і навіть родичі будуть жити за принципом  «homo  hominy  lupus  est»  («людина людині — вовк»). він докоряє жульєнові за витрачені на нього гроші, а син не може бути самим собою та змушений прикидатися навіть при батькові: «як тріумфуватимуть вально і всі ці жалюгідні лицеміри, що панують у вер’єрі! у них є свідок, якому всі повірять і який почне розголошувати по всьому вер’єру, ще й з різними перебільшеннями, що я злякався смерті! вийде так, ніби в цьому випробуванні, зрозумілому всім, я показав себе боягузом».

оскільки головним у романі є конфлікт між «рівнем життєвих претензій» жульєна сореля й неможливістю їх реалізувати через його низьке походження, його монолог під час суду звучить як вирок соціальній несправедливості й кастовій замкнутості французького суспільства: «я не маю честі належати до вашої касти, панове, у моїй особі перед вами селянин, що повстав проти низькості свого проте, хоча б я й менше завинив, я бачу тут людей, які, не задумуючись над тим, що молодість моя заслуговує співчуття, захочуть покарати в моїй особі і раз назавжди зламати тих юнаків незнатного походження, пригнічених бідністю, яким пощастило здобути добру освіту, унаслідок чого вони насмілилися проникнути в середовище, яке на мові чванливих багатіїв зветься вищим світом». у цих словах зосереджена концепція письменника, адже вони пояснюють причину вибору стендалем такого героя, як жульєн сорель.

у чому ж полягає конфлікт роману? все дуже просто і звично для того часу: селянин жульєн прагне посісти гідне місце у вищому світі, на яке за своїм походженням він права не має. жульєн намагається довести, що він людина талановита та обдарована, що він може претендувати на те, щоб стати своїм у вищому світі. герой не хоче залишатися серед посередностей, він прагне не лише потрапити у вищий світ, але і здобути його визнання як неординарної і освіченої особистості. цим він досягає лише одного: показує, що він зовсім чужий у тому світі, до якого так прагне.

жульєн веде постійну боротьбу з , і це не може не розвинути у ньому честолюбства. навіть кохання відступає для нього на другий план. хоча автор і засуджує це, але він сам і виправдовує свого героя, адже сорель не втрачає у цій боротьбі з собою і суспільством самого себе, великодушність і благородство. героєм для жульєна є наполеон, який швидко «виріс» від солдата до великого полководця. тож і головний герой вбачав у собі надзвичайну людину, намагався бути схожим на наполеона…

як на мене, такі неординарні особистості, як жульєн сорель, просто не могли знайти гідного застосування    своїх здібностей та можливостей у сірому, одноманітному тогочасному суспільстві. він так і залишився чужим у ньому, як не намагався це змінити. просто такі люди, як він, на той час були зайвими… тому, я вважаю, його смерть стала логічним завершенням цього роману, адже стати таким, як оточуючі, він все одно не зміг би. а такого, яким він був, його суспільство не прийняло…   

может это )