Доведіть що пісня про гайавату є актуальною в наш час

Гайавата дуже несхожий на інших пророків і вчителів життя: народ тому поважає гайавату, не обожнюючи його, що він не над людьми, а серед них; непересічна особистість, він такий самий, як і вони. у цьому й полягає вищий повчальний смисл епічної поеми лонгфелло, який закликає людство навчитися цінувати в житті найпростіші й найважливіші речі: мир, злагоду, природу, кохання, рідну домівку, друга, посмішку матері і бабусі, радість праці. саме в цьому щастя, каже поет. і гайавата - справжній мудрець, бо навчився це не тільки розуміти, а й праведно і правильно жити.

найповніше його мудрість виражається в тому, як він зустрічає смерть. перед нами не жахлива агонія чи болісні спроби зупинити останні миті буття, а тихий шляхетний “відліт”. герой чекає на смерть як людина, що все пізнала в цьому світі і за все цьому світові вдячна: і за радощі, і за болі. гайавата каже останні теплі слова лісові, птахам, тваринам, своєму народові. і як чудове видіння, розчиняється у пурпуровому тумані, який його поглинає навіки.

дети каперны,дразня бедняжку ассоль, кричали вслед: "красные ", это же определение мы слышим от молодого трактирщика, жителей каперны,и звучит это насмешливо, даже враждебно.

алый шелк, алые паруса связаны с образами грэя, старика лонгрена, ассоль,значение слова возвышенно и романтично, как и сама алых парусов.

в представленном отрывке сам автор понять разницу между словами "красный" и "алый" -"ничего, что вызывает сомнение", т.е.алый - синоним чистоты , 

"полный благородного веселья и царственности; красный же содержит какой-то огонь, намек на сомнение в чистоте помыслов.

это противопоставление словно разделяет людей, верящих в чудеса, и толпу, смеющуюся над мечтой.