Какие зерновые культуры не растут в азии

Ведущей отраслью стран южной и юго-восточной азии является сельское хозяйство в котором занято подавляющее большинство населения. сельскохозяйственная освоенность территории неодинакова. наиболее велика она в , где распахано около 70% всей площади и в индии более 50%. самые низкие показатели – 10-15% – в китае, афганистане, иордании, иране. основная масса крестьян азии малоземельна или безземельна. меньше всего пашни в расчете на душу населения в японии (0,02 га) , индонезии (0,1 га) , (0,12 га) . на засушливых землях азии преобладает экстенсивное земледелие. на орошаемых землях, главным образом в южной и юго-восточной азии ведется интенсивное земледелие, однако орошается незначительная доля обрабатываемых земель (10-20%). в странах региона производится подавляющая часть мировой продукции чая, джута, натурального каучука. это основные экспортные культуры азии. здесь широко распространены также посевы таких технических культур как хлопчатник (индия, пакистан, турция) , сахарный тростник (индия, китай, филиппины) , масличные: арахис, рапс, клещевина, кунжут (индия, китай, кндр) , соя (китай, кндр) , насаждения оливок (турция, сирия) . азия занимает видное место в мире по производству копры, тропических и субтропических фруктов, разнообразных специй (индия, малайзия, шри-ланка, индонезия) . главная продовольственная культура азии – рис (свыше 90% мирового производства) . во многих странах региона рисом засевается более 50% всей посевной площади. первое место в мире по производству риса занимает китай (190 млн. т) , второе – индия (110 млн. т) . достаточно велико производство риса в индонезии, , таиланде, мьянме. урожайность риса в большинстве этих стран невелика (20-25 ц/га) , кроме японии и китая (соответственно 55,8 и 55,4 ц/га) . вторая по значению зерновая культура азии – пшеница. регион дает примерно 20% ее мирового производства. крупнейшими производителями пшеницы являются китай, индия, турция, пакистан, саудовская аравия. часто пшеница выращивается как зимняя культура на орошаемых землях. среди важных зерновых культур региона следует выделить также кукурузу (индия, индонезия, филиппины) , ячмень (индия, турция, иран) . важное продовольственное значение имеют также просяные и бобовые культуры. уровень развития животноводства в азии более низкий чем в других частях света. в тех районах, где по природным условиям невозможно земледелие (пустыни, полупустыни, горные районы) главным занятием населения издавна является скотоводство кочевого типа. для этих районов характерна высокая доля овец в составе стада продуктивного скота. разводят также верблюдов. на пастбищах высокогорных районов (например в гималаях) пасутся яки, цзо (гибрид яка и коровы) , козы. пастбищное скотоводство экстенсивное. товарная и, в частности, экспортная продукция животноводства незначительна и в основном состоит из шерсти, шкур и кож. в большинстве густонаселенных стран южной и юго-восточной азии, где сельскохозяйственные площади заняты посевными культурами, количество скота невелико. для этих районов характерен крупный рогатый скот (в частности водяные буйволы) , а в странах с немусульманским населением – кнр, вьетнам, корея, япония – разводят свиней. в индии, наибольшим стадом крс (порядка 200 млн. голов) , его применяют лишь как тягловую силу. в качестве рабочих животных в странах южной и юго-восточной азии используют также прирученных слонов, в юго-западной азии – верблюдов, ослов и лошадей.

Аналіз інвестиційного клімату в Україні

Після здобуття незалежності в 1991 році Україна стала на шлях ринкових перетворень, одним з елементів яких є активне залучення закордонних інвестицій. Однак темпи економічних реформ і результати залучення закордонного капіталу в Україну є досить повільними. Проаналізуємо інвестиційний клімат і вплив ПЗІ на національну економіку України.

В Україні прийнято цілу низку законодавчих актів, що регулюють іноземні інвестиції. Серед них – закони "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про інвестиційну діяльність", "Про підприємництво", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій", "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", "Про режим іноземного інвестування".

Основним документом, що регламентує надходження в Україну прямих закордонних інвестицій, є Закон України "Про режим іноземного інвестування" (1996 р.). Він гарантує закордонним інвесторам рівні права з вітчизняними підприємствами, захист від експропріації, вільний вивіз прибутків і дивідендів, певні пільги при проведенні імпортних операцій. Завдяки цим пільгам закордонний інвестор як внесок у статутний фонд підприємства може безмитно ввозити устаткування й інше майно. Згідно із законодавством закордонний інвестор також одержує гарантію того, що пільги, надані законом "Про режим іноземного інвестування" будуть діяти не менше 10 років.

В Україні у наступних галузях економіки існують обмеження на частку закордонної власності в статутному капіталі компанії: страхування, видавнича справа, сфера телекомунікацій, виробництво зброї й алкогольної продукції – 49%; стратегічні підприємства (їхній список затверджується урядом після узгодження з парламентом), включаючи телевізійні та радіостанції, - 30%.

Відповідно до українського антимонопольного регулювання будь-яке створене підприємство, або злиття чи поглинання за участю закордонного інвестора повинно бути затверджено антимонопольним комітетом. У результаті практично усі іноземні інвестори перед початком своєї діяльності в Україні змушені проходити через тривалу і не завжди відкриту процедуру одержання дозволу в антимонопольному комітеті.

Що стосується приватизації, то до середини 2000 року іноземні інвестори у приватизаційних процесах участі практично не брали. Ситуація змінилася в травні 2000 року, коли парламентом були внесені зміни до законодавчої бази української приватизації. Згідно з новими правилами приватизація почала здійснюватися тільки на грошовій основі. Нова політика дозволила українському уряду в 2000 році одержати від приватизації більше ніж 2,7 мільярдів гривень.

Значна частина приватизаційних доходів була отримана від продажу великих пакетів акцій машинобудівних, металургійних і нафтопереробних заводів. На думку більшості закордонних інвесторів, податкова система України є саме тим фактором, що вкрай негативно впливає на її інвестиційний клімат. Це пов’язано як із загальним високим рівнем оподатковування, так і з заплутаністю та складністю самої процедури податків і зборів.