"роль родини,культурного і самоосвіти у формуванні світобачення лесі українки"

серед близького майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: м. драгоманов (її дядько по матері), м. старицький, м. лисенко. все це сприяло ранньому входженню лесі в літературу: в дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. у 1884р. у львові в журналі “зоря” було опубліковано два вірші (“конвалія” і “сафо”), під якими вперше з'явилось ім'я — леся українка. дитячі роки поетеси минали на поліссі. взимку косачі жили в луцьку, а літом — у с. колодяжне. серед факторів, які впливали на формування таланту лесі українки, була музика. “мені часом здається, — писала вона, — що з мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет, та тільки біда, що натура утяла мені кепський жарт”. цей “жарт” — початок туберкульозу, з яким вона боролась усе життя.  хвороба спричинилась до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також м. драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток лесі українки, вона дістала глибоку і різнобічну освіту. письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник “стародавня історія східних народів”.  у 1879р. було заарештовано і вислано до сибіру тітку лесі олену косач, яка належала до київського гуртка “бунтарів”, там же, в карійській тюрмі, загинула мати її найближчої товаришки — марія ковалевська. враження тих літ виявилися такими сильними й пам'ятними, що пізніше ожили у віршах “віче”, “мати-невільниця”, “забуті слова”, “епілог”. ідеалом для поетеси стає герой, який, пробитий списом, шепоче: “убий, не ! ”   

Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші п. тичини «гаї ». твір сповнений світла, радості, повноти життя. ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав. і на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.