Опис зовнішності людини в художньому стилі

Мама — найкраща у світі. у неї добрий погляд карих очей, у яких інколи з'являються іскорки, коли вона чимось невдоволена чи гнівається. але її гнів (я впевнений у тому) — несправжній, він не йде з глибини душі, а десь зовні знаходиться. невеличкі вуста випромінюють лагідну посмішку, але я вже знаю: коли вуста стиснуті — мама прийняла якесь рішення, і ніхто не переконає її змінити його. весь вираз трохи аскетичного обличчя випромінює невсипну турботу. інколи вона мені нагадує пташку, яка ладна будь-якої миті спурхнути на порятунок своїх діток чи ще когось. а скільки відтінків має її голос! від дзвінкого, як джерельце, до вуркотливого, як у голубки; таким голосом вона розповідала в дитинстві нам казки, а зараз, присівши на краєчок ліжка, вислухає про всі негаразди, заспокоїть, дасть пораду і запевнить, що все буде добре. я дуже співчуваю тим, у кого немає мами. а всім іншим хочу побажати, аби вони пам'ятали про те, що наші батьки житимуть довше, якщо ми будемо дорожити кожною їхньою хвилиною, дбатимемо про їхній спокій і добрий настрій.

ответ: Усі, за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.