Де i в яких умовах виховувався данило романович?

після смерті батька, князя  романа великого  (1205), його малолітні діти данило та  василько  не мали шансів утримати владу вгаличі.

вдова романа, княгиня  анна  з синами переїхала з галича до  володимира на волині, де був похований її чоловік.  1206  року вона з васильком вирушила до  кракова, данила відіслала до двору угорського короля, де він провів 6 років. анна виконувала роль  реґента  при малолітніх синах до  1215  року, коли данило став правити у володимирі самостійно  — тоді пішла до монастиря.

свої династичні права на  галич  заявили онуки  ярослава осмомисла,  мстислав удатний, інші нащадки родичів романа, зять романа  михайло чернігівський  і його син  ростислав. також на галицькі землі претендували споріднені династії  арпадів(угорщина) та  п'ястів  (польща).

1211  року  —  бояри  посадили данила князювати в  галичі, але вигнали  1212-го.

1214  року  — в  спиші  угорський король  андрій ii  і  краківський  князь  лешко i білий  за згоди папи  іннокентія iii  вирішили посадити в  галичі  угорського королевича  коломана  та польську княжну  саломею  (віком 5 і 3 роки відповідно). при цьомугаличина  відходила до угорщини, а  романовичам  залишалася  волинь.

олександр головко, докт. істор. наукдоба короля данила в науці, мистецтві, літературі. – львів, 2008. – с.143-165

серед чисельної родини представників князівської династії рюриковичів найбільшу інформацію зберегли джерела про князя, а згодом першого офіційного короля русі східнослов’янського походження данила романовича[1]. цією інформативністю дослідники минувшини мають завдячувати авторам видатної пам’ятки історичної думки та літератури русі – галицько-волинському літопису[2].

вже на початку хіх ст. біографія князя данила романовича стає предметом аналізу австрійських, українських, російських і польських вчених, які займалися історією південно-західної русі[3]. проте необхідно зазначити, що попри величезну наукову літературу про цього князя деякі сторінки діяльності та життя володаря залишаються дискусійними, чимало аспектів його біографії продовжують викликати жваві дискусії[4]. до цього слід додати, що постать східнослов’янського володаря стала предметом для певного міфотворчества, до якого, на жаль, в силу різних причин долучилися і достатньо серйозні науковці.