Написати твір роздум що відкрив мені о генрі у своїх новелах або написати лист своєму улюбленому герою з новели останій листок будь ласка іть

чого ж навчає мене «останній листок»? я вважаю, що сам автор, людина з нелегкою долею, за основу твору взяв кадр із свого життя. хіба будучи у в’язниці цілих п’ять років вільям сідні портер ( таке справжнє ім’я письменника) не міг зневіритись, а вийшовши на свободу, закінчити літературну кар’єру і жити інакше, гірше. чи не нагадує це молоду дівчинку джонсі, яка хотіла вмерти, коли впаде останній листок на старому плющі? на щастя, портер вижив у в’язниці через знання фармацевтичної справи – йому вдалося влаштуватися на роботу аптекарем. так само і героїня його твору – вона, за друзів, видужала. але найбільше допоміг «останній листок» – шедевр старого бермана, що врятував їй життя. на жаль, художник помер.

цікаво, навіщо автор закінчує новелу сумним фіналом? напевно. щоб ми зрозуміли, як життя, перемагаючи в одному, поступається, або викидає білий прапор, в іншому.

чого ж усе-таки навчає ця розповідь? перш ніж відповісти на це питання, я хочу розповісти про жінку, яка називала своє життя «життям у рожевому світлі».

її «життя у рожевих тонах» почалося з того, що від неї відмовилась мати. її відгодовували безвідповідальні люди, які, щоб немовля не кричало, додавали у пляшечку з молоком вино.

потім її дитинство проходило у «веселому домі», і жінки легкої поведінки, дізнавшись, що дівчинка майже сліпа, молились за її зцілення.

її навчання в школі продовжувалося не більше року. «маленька невинна душа» була викинута на вулицю.

далі – співала на вулиці  – не маючи за душею нічого: ні дому, ні грошей, ні рідні. вона втратила свою дочку марсель і щоб поховати її, пішла жебрати.

доля продовжувала наносити їй все нові й нові удари: автомобільна катастрофа, артрит. через морфій пристрастилась до наркотиків.

але едіт піаф продовжувала співати всім бі на  зло. через деформацію суглобів вона не могла нічого робити самостійно, проте все одно їхала на гастролі, свято вірячи, що любов публіки дасть їй нові сили.

вона звучанням свого голосу приголомшувала і зачаровувала. тонкі, рухливі пальці на клавішах акордеону. натхнення. пристрасть. пісня, ніким не перевершена. і недоспівана.

не знаю, чи читала едіт новелу «останній листок», але жила так, ніби кожен день її існування – останній. вона вміла боротись і не здаватись.

я думаю, що о. генрі вчить нас бути незламними, вольовими людьми і хорошими друзями. бо ніколи невідомо, чи не знадобиться твоя підтримка товаришу.

Ейчас много людей, совершающих плохие поступки по отношению к животным. конечно, это плохо. каждый человек должен проявлять сочувствие и сострадание. часто на улицах, в метро и в других местах можно встретить бездомных собак и кошек. конечно, всех этих животных приютить, накормить и приласкать нельзя. ведь их много! но люди всё-таки стараются, открывают приюты или забирают их домой. и, совершая такие поступки, многие обретают счастье. к сожалению, на земле таких людей мало. есть и такие, кто относятся к этому равнодушно, а есть и те, кто приносит вред животным. например, это могут быть браконьеры или просто обычные люди, один раз я видела, как какой-то человек ни за что пнул собаку, которая тихо лежала на земле. может, у этого человека был плохой день или ещё что-то? но причём здесь собака? она ведь ни в чём не виновата. глядя на то, как этот ужасный человек относится к животным, невозможно не проявить сочувствия и сострадания. к счастью, не все такие плохие. мне бы хотелось, чтобы таких хороших людей было много, ведь, делая добро и другим, мы делаем добро и всему миру. вариант2: нужны ли в жизни сочувствие и сострадание? на этот вопрос каждый человек ответит: «да» . ведь у каждого человека есть сердце, которое рождает сочувствие и сострадание. сочувствие – это такое чувство, когда ты выражаешь свою печаль, жалость. многие люди сочувствуют бездомным кошкам, собакам. а некоторые выражают сострадание, то есть, помимо сочувствия, ещё пытаются им . к примеру, бездомных животных люди везут в приют. но люди не только к животным выражают сочувствие и сострадание, а и к близким, друзьям. человеку суждено относиться к окружающему миру неравнодушно. как бы человек ни старался не обращать внимания, у него в душе всё равно печаль.