Твір про нові пригоди аліси ! складіть багато ів подарю ""

Героїня книги, дівчинка по імені  аліса, починає свою подорож у країну чудес зненацька для себе самої: разомлевшая від жари й неробства аліса раптом помітила кролика, що саме по собі не дивно; але кролик цей виявився не тільки мовцем (чому в ту хвилину аліса теж не зачудувалася), але ще й власником кишенькових годинників, а вдобавок він кудись дуже квапився. згоряючи від цікавості, аліса кинулася за ним у нору й виявилася… у вертикальному тунелі, по якому стрімко (або не дуже? адже вона встигала зауважувати, що коштує на полках по стінах, і навіть схопила банку з наклейкою «апельсиновий мармелад», на жаль порожню) провалилася крізь землю. але все кінчається на цьому світлі, скінчилося й алісине падіння, причому досить благополучно: вона виявилася у великому залі, кролик зник, зате аліса побачила багато дверей, а на столику – маленький золотий ключик, яким їй удалося відкрити двері в чудесний сад, але пройти туди була неможливо: аліса була занадто велика але їй відразу підкрутився флакончик з написом «випий мене»; незважаючи на властиву алісі обережність, вона все-таки випила із флакончика й стала зменшуватися, так так, що злякалася, як би з нею не трапилося того, що буває з полум’ям свічі, коли свічу задувають. добре, що поблизу лежав пиріжок з написом «з’їли мене»; з’ївши його, аліса вимахнула до таких розмірів, що стала прощатися зі своїми ногами, що залишилися десь далеко внизу. дуже все тут було дивно й непередбачене. навіть таблиця множення й давно виучені вірші виходили в аліси сикось-накось; дівчинка сама себе не дізнавалася й навіть вирішила, що це й не вона зовсім, а зовсім інша дівчинка; від прикрості й нескінченних чудностей вона заплакала. і наплакало ціле озеро, навіть сама там ледве не потонула

Незнаюююююююююююю сориииии покаааааа)))