Твір міркування"як виховувати молодь,щоб були патріотами украіни ! нужно.

насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. це не річ, яку можна побачити чи . це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.

патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до батьківщини. для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. такі почуття зрозумілі, вони природні. далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. у широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої батьківщини ставляться у світі. а патріотизм для мене – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити.

патріотизм виявляється у тому, що те, що робить людина, приносить благо її батьківщині. це й розумні політики, і талановиті вчені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. ми вчимося, працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. досягаючи успіху в життя, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. оце й є патріотизм. володимир великий, тарас шевченко, сергій корольов, василь стус, ганна безсонова, яна кличко – кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. і таких дуже багато!

інша справа, що патріотизм – не завжди вдячне ставлення. коли в країні процвітає безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливості для творчості, люди часто полишають батьківщину та шукають щастя деінде. хоч у душі в них любов до рідного краю залишається, вони вже мало що можуть зробити для її добробуту.

тож, на мою думку, патріотичні почуття є в кожного з нас, і ми маємо прагнути зробити щось важливе для своєї батьківщини. проте такі прагнення мають цінуватися. людина має відчувати, що потрібна своїй країні, тоді вона захоче й зможе посприяти її процвітанню.