Як правильно нетерпінням чи чекаю з терпінням

Первый вариант. ну по крайней мере,  когда я училась так было!

Дивлячись в якому реченні,але скоріш за все чекаю з нетерпінням.

Вічна проблема добра і зла                    відкиньте ж гіршу частку свого серця          і з кращою живіть — життям чистішим.          в. шекспір          споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, християнство і язичництво.          здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як протиставлення одне іншому. але це не так. і добро, і зло співіснують у людській душі, розриваючи її на шматки.                    в обіймах з радістю журба.          одна летить, друга           і йде між ними боротьба,          і дужчий хто — не знаю я.          (олексанр олесь)                    проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема. вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми моральними та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере.          українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї проблеми і у багатьох творах вона є основною. так, у романі панаса мирного та івана білика «хіба ревуть воли, як ясла повні? » в образі чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом.          у п'єсі «украдене щастя» і. франка показано селянську родину, в яку несподівано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і всю складність життєвих, психологічних колізій, породжених даною ситуацією. засобом ретроспекції тут розкривається, що михайло і анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини: «випхали на війну» її коханого михайла, пізніше сказали анні, що він загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у далеке село за наймита-бідняка миколу. так і. франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили його.          у повісті м. коцюбинського «тіні забутих предків» душевні поривання героїв сплітаються в чарівну пісню, яку іван виграє на флоярі, а марічка виспівує. ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією. від самого початку кохання івана та марічки було трагічним. і не тому, що їм на заваді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було більшим і сильнішим за життя. «не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна марічка слова, які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі. і коли гине марічка, іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. зло здобуває перемогу над життям івана та марічки, та воно не в змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. письменник у цій повісті показує боротьбу добра і зла не стільки у душах героїв, скільки у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх.          але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх проблемах — це не вихід. потрібно, перш за все, розібратися у собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. вибір завжди за людиною.