Коротка розповідь про волохана (читання, 2 клас)

Оповідання тико і волохан вони познайомилися, коли одному було три роки, а другому три місяці. три роки було маленькому тико. він жив із своєю мамою і старшим братом на березі холодного моря. маму його звали панай, а брата — умк. навколо їхньої хатини розляглася тундра. в тундрі не ростуть дерева. там лише мох, болото та каміння. в тундрі дуже мало людей. одного дня до берега підійшов пароплав. люди з пароплава на берег великі бочки, залишили їх тут і повернулись назад. пароплав рушив далі і зник вдалині. маленький тико прийшов подивитись на ті бочки. ніхто не бачив, як він туди пішов. умк саме тоді лагодив сани. коли чує умк — хтось дзявкає біля нього: дзяв-дзяв! дзяв-дзяв! дивиться — аж то маленьке цуценя, якому було не більше як три місяці. — — каже умк. — волохатий який, — гладить його. досі він цього цуценяти не бачив. мабуть, люди з пароплава його на берег і забули. поведінка цуценяти була чудна. воно то ухопить умка за ногу, то потягне, відбіжить, загавкає і замотає головою, наче запрошує кудись. умк зрозумів, — цуценя кличе його за собою. він пішов за ним. цуценя біжить, а умк за ним. побігло цуценя на берег. прибіг туди й умк. дивиться цуценя на бочку, гавкає, а бочка догори дном стоїть. прислухається умк — у бочці щось гуде. підняв він ту бочку, а з-під неї тико заплаканий визирає. хлопчик підліз під ту бочку, а вона його й накрила. налякався бідолашний. міг би загинути. цуценя його врятувало. того песика дуже полюбив тико. песик теж полюбив хлопчика. песик був волохатий, і прозвали його волохан. хвиля-напасниця минув рік, як вони познайомилися та потоваришували. ніколи тико не ходив гуляти без волохана. волохан ріс швидко, і тепер це був молодий дужий собака. якось тико разом з умком пішли до моря. волохан біг попереду. вітру на морі не було, проте клекотів сильний прибій. висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя. хвиля котила багато камінців і піску. вона то викидала їх на берег, то тягла знов у море. умк і тико кидали камінці — пробували, хто далі кине. дорослий умк, звичайно, кидав далі. тико забруднив руки і хотів їх помити, присівши біля води. в цей час набігла хвиля. від удару тико впав, хвиля відкотилася від берега і забрала хлопця з собою. умк не бачив цього, бо стояв спиною до моря. повернувшись на голосне гавкання волохана, він побачив спочатку тико, якого хвилею несло від берега, а далі й волохана, що кинувсь услід за ним у море. хлопчик незабаром зник під водою. волохан теж. умк кинувся, щоб рятувати брата, але не встиг добігти до берега, як побачив волохана, що випірнув з-під води. в зубах він держав тико. перемагаючи прибійну хвилю, собака наближався до берега. хвиля кидала його разом із тико на пісок, а потім хапала і несла назад у море. умк поспішив їм на і витягнув обох на берег. з радісним гавканням плигав. волохан навколо нерухомого тико. волохан сміливий і прудкий літо минуло. випав сніг, пухкий і білий. почалась холодна зима. а зима в тім краю, де жив тико, тягнеться довше, ніж весна, літо та осінь разом. то холодний край. як почалась зима, умк зробив меншому братові малі нарти. це такі саночки, що в них запрягають собак. собаки возять на тих нартах людей і всякий вантаж. тико запряг волохана в свої нарти. волохан швидко побіг, тягнучи за собою нарти. на нартах сидів тико. приємно й хороше було кататись. кілька разів волохан оббіг кругом хати. тико захотілось поїхати далі, і він закричав: — волохане! волохане! біжи в тундру! волохан повернув від хати. скоро він вивіз тико на високий горбок у тундру. а з другого боку горба лежав на снігу білий ведмідь. побачивши хлопця і собаку, він схопився на ноги і кинувся до них. — волохане! — загукав тико. — тікай! ай-ай! мов вихор, зірвався волохан. нарти помчали назад. швидко біг ведмідь, та не догнати йому волохана. раптом нарти набігли на   

Джури козака швайки” – це історично-пригодницький роман, який виданий у 2007 році.
Основна тема твору “Джури козака швайки” – це переказ пригод двох хлопчаків – Грицика та Санька, яких супроводжував смілий козак на прізвисько Швайка. Це прізвисько козак отримав не так, адже він неначе швайка впивався в тіла турецьких ворогів, та з азартом розправлявся з кожним, хто посягнув на землі українського народу.
Період подій роману “Джура козака швайки” – це час, коли українські землі піддавались набігам турецьких загарбників, а внутрішні конфлікти та криза поглиблювалась через свавілля литовських та польських магнатів.
Ідея роману “Джури козака швайки” – засудження зради, вірність, дружба, справжній патріотизм та любов до рідної землі та друзів.
До основних проблем, які піднімаються у романі, можна віднести:
Боротьба добра і зла (як всередині кожної людини, так і між людьми, країнами, національностями);Відносини людей до навколишнього середовища (зокрема тварин);Сила і занепад людського духу;Зрада та дружба між різними людьми, верствами населення;Проблема відносин між дорослими та дітьми (проблема батьків та дітей).
Час подій у романі “Джури козака швайки” – 1487-1488Я якраз напередодні виникнення українського козацтва. Місце подій – Наддніпрянщина, село Воронівка.
Композиція твору
Роман складається з трьох основних частин:
Втеча з дому;На козацьких островах;Джури вирушають у дорогу.
Також, друга части складається з декількох частин, основні з яких (не всі, а тільки основні):
На кам’яному острові;Тишкевич;Допит;Гонитва;Двоє  серед степу;В гостях у Вирвизуба;Суд у плавнях;Козацькі розмови.Головні герої роману “Джури козака Швайки”Грицик та Санько. На момент твору їм обом по 12 років;Пилип Швайка – майстерний розвідник. У Пилипа є вірні союзники: кінь Вітрик і вовк Барвінок.Дід Кузьма;Рашит (татарин);Вирвизуб, Перепічка, Байлемів;Мокрина – мати дванадцятирічного Санька;Дід Кібчик;Онук діда Кібчика – Демко Дурна Сила.
Також, в романі представлені такі негативні (антагоністи) персонажі, на фоні яких головні герої (протагоністи) бачаться перед читачем у більш гарній формі:
Іслам Бек та Саїд Мурза – після битви у плавнях визнають власну поразку;Пан Кобильський та його слуга Тишкевич;ТатариПосил твору
“Джури козака швайки” – це максимально близький переказ подій того часу. Автор намагається перенести на передній план не детальність історичних подій, а характери персонажів, щоб читач міг асоціювати себе з ними і, як слідство, співпереживати їм. Автор роману В. Рутківський намагається передати всю лицарську романтику того часу за до сильних, яскраво виражених негативних та позитивних образів.
Фантастичні моменти твору допомагають передати ключовий посил (приручені вовки, наприклад) – український народ завжди буде прагнути до волі та незалежності, навіть якщо лише один козак залишиться проти цілої орди загарбників.

Подробнее - на -