Какие книги ты любишь читать и почему ? (сочинение)

Які книги я люблю читати та чому я дуже люблю читати і читаю різні книги: і науково-популярні, і художні. науково-популярні книги дуже мені у навчанні. вони набагато цікавіші за підручники. читаєш таку книжку, наприклад, з фізики, і непомітно для себе засвоюєш те, над чим бився би не одну годину. до того ж вони написані так, що їх хочется читати, чтого не завжди можна сказати про підручники. з художніх творів мені найбільш подобаються романи у жанрі фентезі. коли їх читаєш, у твоїй уяві створюється цілий світ. там можуть жити велетенські дракони та інші міфічні у нас істоти, там може існувати магія і таке інше. і все одно люди (і не тільки люди, а й інші розумні істоти) у таких творах залишаються людьми, зі своїми достоїнствами і недоліками.

Росла собі розкішна яблунька-дичка на самому краю села. Кожного року зацвітала вона білим цвітом разом із іншими яблуньками-подругами, що росли понад дорогою в село. Яблунька змужніла, згодом відлетіло її зернятко в траву поруч і проросло навесні зеленим паростком. Щороку піднімався пагінець вище й вище, розправляв гілочки, як птах крила, і врешті якоїсь весни сусідні деревця побачили поруч себе струнку молоду яблуньку. Вона швидко потяглася до сонця, почала розпускати бруньки для цвіту.

Мати яблуня-дичка почала прохати юну доню-яблуньку не поспішати розпускати квіти, адже ще будуть весняні морози, обпечуть вони ранній цвіт. Що вже посестри-яблуньки пізніх сортів, то й ті застерігали юнку від раннього цвітіння:

— Весняні морози не будуть ніжними, а холодним вітром розкидають, затопчуть ранній цвіт. Потерпи!

Та незважала самовпевнена молода дичка на прохання старших, надіялась обдурити весняні холоди: розпустила ніжний цвіт, вкрилася ним від початку розгалуження гілок до самого вершка, як наречена. Запишалася серед ще чорних після зими дерев. Кілька днів красувалася юна дичка, та ось одного дня налетіли холодні вітри, кинулись вони на білосніжну красуню й почали шматувати на ній цвіт.

На ранок ніхто не впізнав понівечену яблуньку, не тільки пелюстки, а й молоді пагони були сплюндровані. Загинув ніжний цвіт.

...Настало літо. На деревах зеленіло листя, між ним виблискували стиглі плоди. Яблуні гордилися багатим урожаєм, із задоволенням ділилися плодами з перехожими. Тільки одна юна яблунька-дичка була безплідною. Ще довго затягатимуться її рани на молодій кроні від весняних колючих морозів, ще довго болітиме її душа від того, що знівечила свою молодість, не послухала порад ні матері-дички, ні її подруг.