Чайка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків xvi—xvii ст. у вигляді величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками. довжина – близько 18м, ширина й висота бортів – до 4м. ззовні бортів для збільшення остійності і плавучості кріпився очеретяний пояс. човен мав поперечні переборки і лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носовий і кормовий рулі, уміщав до 70 чоловік. озброєння – 4-6 фальконетів (гармати калібром 30 на борту був запас зброї та провіанту достатній для тривалих морських походів. тут зберігали провіант, боєприпаси й зброю. до кожного кінця човна прилаштовували окреме стерно, завдяки чому чайка в будь-який момент могла змінити курс на 180 градусів.

Чайка — безпалубний плоскодонний човен запорізьких козаків xvi—xvii ст. у вигляді величезної видовбаної колоди, по бортах обшитої дошками. довжина – близько 18м, ширина й висота бортів – до 4м. ззовні бортів для збільшення остійності і плавучості кріпився очеретяний пояс. човен мав поперечні переборки і лави, щоглу з вітрилом, 10-15 пар весел, носовий і кормовий рулі, уміщав до 70 чоловік. озброєння – 4-6 фальконетів (гармати калібром 30 на борту був запас зброї та провіанту достатній для тривалих морських походів. тут зберігали провіант, боєприпаси й зброю. до кожного кінця човна прилаштовували окреме стерно, завдяки чому чайка в будь-який момент могла змінити курс на 180 градусів.

Нас так довго вели до майбутніх зірок комунізму,аж в очах потемніло від спалахів тої зорі.занедужали ми, занедужала наша вітчізна.навіть вогник свободи жевріє лише – не горить. по-звірячому били,кидали кати нас за грати.  йшли щляхами негоди наосліп кудись,хто куди.в українські серця вкарбувалися прокляті датиі наруги, і зради,зневіри, ганьби і біди. наша мова-душа,в ній надія , і радість,і пісня.українці ми з нею, а не хохоли з давнини.  від петра до тепер познущалися з мови навмисно: і “браточки”, і ляхи, і твої, україно,сини. що ж скаженним душі чорнота притаманна,      не холонить у них каменець яничарських сердець.україну роздерти-таке їх негідне завданняі до ради нової вести нас ізнов, як овець. ну,і йдіть, хоч до дідька, кому не болить україна.а нам воля і праця, і небо свое голубе.батьківщина одна,наша матінко кревна,едина.збережемо ж її, українці, а, значить, себе!