Политическая система руси 14-15 века

«политическая  система  руси  в  xiv  веке». великий князь владимирский: - поддерживал отношения с золотой ордой - собирал ордынскую дань - был судьей в спорах князей  - владел великим княжеством владимирским получал право на княжение в новгороде. великие княжества: московское, тверское, рязанское, суздальско-нижегородское.

Після смерті  Володимира Великого  між  його  синамі розпочалася жорстока боротьбі за владу. У 1015 р. київський  стіл посів Святополк. Новгородський князь Ярослав виступив проти нього і у бою під Любечем розгромив. Святополк подавсь до Польщі шукати підтримки у батька дружини -короля Болеслава Хороброго. Той вирішив допо могти зятеві й у 1018 р. на чолі великого військ, вторгся в Русь. У бою під містом Волинь на Західному Бузі Яросла зазнав поразки й втік до Новгорода. Влада знову перейшла до Святополка.

Проте грабежі польських вояків спричинили повстання киян, і Болеслав Хоробрий через незгоди із Святополком повернувся до Польщі, приєднавши по дорозі до неї Червенські міста (невелика територія Західної Волині з містами Червен, Волинь, Шеполь та ін.).

Зібравши військо, Ярослав вирушив до Києва. Святополк, якого відтоді історичні джерела називали Окаянним, звернувся по до ло печенігів. Вирішальна битва відбулася влітку 1019 р. на р. Альті під Переяславом, у ній переміг Ярослав. Ця дата вважається початком його правління. Однак у 1021 р. він змушений був визнати самостійність полоцького князя Брячеслава. А через рік проти Ярослава виступив тмута-раканський князь Мстислав, котрий у 1024 р. у битві під Лиственом переміг великого князя. Розпочалися переговори, що завершилися укладенням у 1026 р. договору про поділ Руської землі по Дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом, а Мстиславу - Лівобережжя з Черніговом. Фактично в межах імперії сформувалися три самостійних утворення: Київське, Чернігівське й Полоцьке. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р. Ярослав стає єдиновладним володарем Русі (Брячеслав визнав його владу).

Завдяки таланту політика и сильній волі Ярославу вдалося закріпитися на київському столі.

Великий князь народився  близько 978 р. Добре освічений, м'який, але владолюб-надзвичайно розумний, гнучкий і схильний до компромісів політик, спритний дипломат і посередній полководець, він завдяки сталевій ркхі й цілеспрямованості, не переймаючись каліцтвом (був кривоніжкою), спромігся досягти ащшнн влади й до кінця життя втримувати її у своїх руках. За сприяння розвитку культури, освіти, писемності, архітектури Ярослава й прожали Мудрим.

Ярослав усвідомлював неминучість боротьби як владу між синами після своєї смерті (помер лютого 1054 р.). Щоб якось запобігти цій гедії, склав заповіт, у якому йшлося про порядок успадкування великокнязівської влади и розподіл між синами ритори імперії на окремі володіння - уділи. Заповідав їм поважати любити один одного, бо інакше «землю отців і дідів погубите», запроваджувана система успадкування влади передбачала, що грховна влада належатиме групі князів-родичів, пов'язаних між собою васально-ієрархічними стосунками. Згідно із заповітом, київ-кий стіл за принципом старшинства мав послідовно переходити до ршого за віком брата. Старший син Ярослава мав стати для братів аршим» не лише за віком, а й за місцем, яке посідав на щаблях рархічної драбини.

Ярослав Мудрий був одним із наивидатніших державних діячів епохи середньовіччя.