Твір " перемагають сильніші" за твором жага до життя

автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взає і турбота про інших. тому й називає письменник головного героя просто людиною, але людиною з великої літери. і це достатньо символічно, тому що ця людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. ім’я цього персонажу у творі д. лондона «жага до життя» – білл.

протиставлення двох чоловіків дає нам змогу краще зрозуміти, хто з них обрав дійсно правильний шлях. за сюжетом оповідання білл зраджує свого напарника і залишає його без підтримки у складній, навіть небезпечній ситуації. його товариш ледве тягає ноги, кульгає, одну з ніг він підвернув. але для білла головне – це золото, він не може його кинути, бо жага до збагачення переважила в цій людині всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. а той, хто залишився справжньою людиною, йде по слі білла і спостерігає все, що відбувається з його недавнім товаришем.

в решті-решт людина бачить, що білл так і не кинув золота, саме тому він і загинув. це досить гіркий урок для інших. перш за все це трапилося тому, що білл втратив людські почуття і бачив перед собою лише блиск золота. він був надто жадібний, але чи потрібно тепер йому золото? та мертвим вже нічого не потрібно і не має ніякої користі бути майже багатою людиною і загинути. краще вижити, навіть відмовившись від мішка з цим презренним металом. людина це розуміє і залишає золото, яке в тих обставинах було лише зайвим у дорозі тягарем. відчуваючи надзвичайний голод, людина все ж-таки залишає останки білла, по-людськи ставиться до нього і до мертвого, навіть після того, як білл його зрадив. зібравши усі сили, що залишилися, людина бореться із хворим вовком і перемагає його у жорстокому нерівному двобою. перемагає людина і страшний холод аляски. не дає вона смертельним золотим блиском занапастити свою душу. перемагає, бо у всіх випробуваннях залишається сильнішою. залишається сильнішою не завдяки багатству, а завдяки тому, що у найскладніших ситуаціях не втрачає людські цінності и завжди залишається людиною з великої літери.

смотри братан .

История создания – произведение было написано Тютчевым в 1828 году и на следующий год уже опубликовано в журнале “Галатея”. Однако поэт вернулся к нему в 1854 году, несколько переделав. Сегодня известна именно вторая версия его написания.

Тема – гроза как вечное движение, как символ перемен, как знак рождения нового.

Композиция – трехчастная. Первая часть, она же строфа, открывает произведение, четвертая – закрывает, а две центральные создают главный образ, “рисуют” грозу.

Жанр – пейзажная лирика с элементами философского рассуждения.

Стихотворный размер – четырехстопный ямб с пиррихием и перекрестной рифмовкой, женская и мужская рифмы чередуются.

Эпитеты – “весенний, первый гром”, “небо голубое”, “молодые раскаты”, “дождевые перлы”, “птичий гам”, “громокипящий кубок”.

Метафоры – “солнце нити золотит“, “гром грохочет”, “пыль летит”.

Объяснение: