10 чеслевником к: простым, складыных и скалдених

Прости:   один, два,  три, сто, перший, третій, сьомий; двоє, мало, багато ; складни:   десять,  одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, двісті, триста, одинадцятеро, двадцятеро, кількадесят, кількасот ; складенни:   сто двадцять шість, чотири тисячі один,  двадцять чотири, тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятий,  двадцять п’ять, сто сорок один, одна друга,  двадцять два,  одна тисяча двісті сімдесят шість,  одна тисяча двісті сімдесят шостий. 

Котик та півник був собі котик та півник, і були вони у великій приязні. котик, було, у скрипочку грає, а півник пісеньки співає. котик, було, йде їсти добувати, а півник вдома сидить та хати глядить. то котик, було, йдучи наказує: – ти ж тут нікого не пускай та й сам не виходь, хоч би хто й кликав. – добре, добре, – каже півник, засуне хату та й сидить, аж поки котик вернеться. навідала півника лисиця та й надумала його підманити. підійде під віконце, як котика нема вдома, та й підмовляє: – ходи, ходи, півнику, до мене, що у мене золота пшениця, медяна водиця. а півник їй: – то-ток, то-ток, не велів коток! бачить лисиця, що так не бере, прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за кущем. тільки що котик вийшов по здобич, а півник одсунув кватирку та й виглядає. бачить: нікого нема, тільки пшеничка попід вікном розсипана. понадився півник: – піду-но я трошки поклюю, нікого нема, ніхто мене не зобачить, то й котикові не скаже. тільки півник за поріг, а лиска за нього та й помчала до своєї хати. а він кричить: котику-братику, несе мене лиска по каменю-мосту на своєму хвосту. порятуй мене! котик поки почув, поки завернувся (далеко був), то вже й опізнився лиску доганяти. біг-біг, не здогнав, вернувся додому та й плаче, а далі надумався, узяв скрипку та писану кайстру та й пішов до лисиччиної хатки. а в лисиці було штири дочки та їден син. то стара лисиця на влови пішла, а дітям наказала півника глядіти та окріп гріти, щоб ото вже, як вернеться, зарізати його та обпатрити. – глядіть же, – наказала, – нікого не пускайте. та й пішла. а котик підійшов під вікно та й заграв, ще й приспівує: ой у лиски, в лиски новий двір та чотири дочки на вибір, п’ятий синко ще й пилипко. вийди, лисе, подивися, чи хороше граю! от найстарша лисичівна не втерпіла та й каже до менших: – ви тут посидьте, а я піду подивлюсь, що воно там так хороше грає? тільки що вийшла, а котик її – цок у лобок та в писану кайстру! а сам знов грає: ой у лиски, в лиски новий двір… і т. д. не втерпіла й друга лисичівна та й собі вийшла, а він і ту – цок у лобок та в писану кайстру! так усіх штирох виманив. а синко пилипко жде-пожде сестричок – не вертаються: – піду-но, – каже, – позаганяю, а то мати прийде, битиме. та й вийшов з хати. от котик і його – цок у лобок та в писану кайстру! а потім почепив кайстру на сухій вербі, сам – у хату, знайшов півника, розв’язав, взяли вони удвох усю лисиччину страву поїли, горщика з окропом вивернули, горшки-миски побили, а самі втекли додому. та вже потім півник довіку слухав котика. слушать-скачать> >