Твір-роздум на тему чи потрібні донкіхоти сьогодні

Герой роману великого іспанського письменника м. сервантеса де сааведра (1547-1616) "славний рицар дон-кіхот ламанчський" (1605-1615). бідний дворянин дон-кіхот, старий і самотній дивак, начитавшись старовинних рицарських романів, уявив себе мандрівним рицарем. втративши здатність відрізняти дійсність від мрій, дон-кіхот весь час виступає в смішній і жалюгідній ролі: б'ється з вітряками, приймаючи їх за велетнів; заступається за злочинців, вважаючи їх невинно скривдженими, і т. ін. дон-кіхоту протиставляється його зброєносець санчо панса – хитрий товстун, для якого на першому місці в житті стоять матеріальні інтереси. дон-кіхотами називають благородних фантазерів, відірваних від життя; людей, що вступають у боротьбу з справжнім чи уявним злом, але не враховують тверезо своїх сил, не відчувають, що боротьба їх не приносить користі, а викликає тільки насмішки.

есть такое состояние человеческой души, когда хочется жить и жить, взлететь в небо, смеяться и петь, дарить свою радость всем, кто рядом. такое чувство называют счастьем. но, наверное, никто не может дать точного определения этого понятия, как никто до сих пор не определил точно, что такое любовь.

люди стремятся быть счастливыми и испокон веков стараются понять, как этого достичь. дело в том, что счастье для каждого разное, в зависимости от личности человека, от его духовной сущности, мировоззрения и т.п.. а это, в свою очередь, зависит от воспитания, окружения, условий жизни и еще от многих факторов. «научить человека быть счастливым нельзя, — писал а. с. макаренко, — но воспитать его так, чтобы он был счастлив, можно».