Роль природи в житті людини. 5-7 речень (не меньш два прийменика)

Природа в житті людини відіграє як матеріальне, так і духовне значення. матеріальне, бо власне природа дає нам їжу, житло, одяг. і здавалося б, ця думка дуже проста, тому, дотримуючись цього погляду, людина повинна б бути вдячною природі. якщо немає такого почуття, то принаймні треба розуміти таку просту річ: не , не удобрюючи поле, нічого сподіватися, що наступного року в тебе буде хліб на столі.  духовне значення природи в житті людини, на мою думку, почало втрачатися давно, коли людина стала більше приділяти уваги собі, своєму внутрішньому світу, а не своїм стосункам із зовнішнім світом. колись дайбожичі, або язичники, не відділяли себе від природи, вони жили в ній і з нею. і характер поведінки, і навіть одяг були гармонійними з природою. нині ж, чим більше викликів ми робимо, наприклад, у одязі, чим більше ми дотримуємося певної моди, а не гармонійного поєднання зручного й естетичного, тим більше ми відділяємося від природи. природа не стає нам матір'ю, ким вона була для наших пращурів. а ми, як ті невиховані безбатченки, поводимося непристойно й ненависно. терпіння природи не безмежне. вона буде протестувати й посилатиме нам страшні попередження, наприклад чорнобильська трагедія — це одне з таких попереджень. та все ж таки я вірю в духовне відродження людини, адже вона приходить у цей світ безгрішним малям. треба тільки частіше нагадувати людям, що вони — діти природи, її маленька частка. 

Справжня людина, за глибоким переконанням мого народу, — це людина добра і мудра, щира і сердечна, щедра і світла, яка вміє любити і співчувати, захистити і приголубити, поважати і порадити, людина з добрим серцем і світлою душею. тому з раннього дитинства дітям прищеплюють любов до всього живого, розказують про добрих звірят і чарівних пташок, гарних метеликів і комашок, які роблять тільки добрі вчинки. і зайчик у народних казках не просто тваринка, а зайчик-побігайчик, і жабка-скрекотушка, та мишка-норушка. дитина з радістю сприймає ці добрі і лагідні образи звірят і тягнеться до них з великою цікавістю. у дитини виникає природна потреба їх захистити, турбуватись про їхню безпеку. і не стане дитина кривдити такого красивого метелика, який пурхає над квітами, бо це ж не просто метелик, а чарівна казка, яка живе цікавим життям і відчуває теж саме, що й дитина: любується дивосвітом, слухає веселий спів пташок, летить у безмежне синє небо, щоб радіти і дивуватись світом. дитина замислюється над тим, що бачить навколо себе, ловить кожне слово дорослих і вбирає своїм серденьком ту мораль, яку сповідують дорослі члени родини, батьки, старші брати та сестри. там, де прищеплюють любов до всього живого, де нема насильства, дитина виростає захисником, доброю людиною, бо живе серед любові і ласки, серед краси і казки. це дуже важливо, бо все починається з дитинства. як каже народна мудрість: «посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер». як же важливо сіяти у дитячих душах добрі звички, прищеплювати бажання робити добрі вчинки, щоб вони виросли добрими і мудрими, справжніми хорошими людьми.тому й виховує народна педагогіка наших дітей на розумних і мудрих казках, на гарних прикладах, які прищеплюють дітям високу мораль, найкращі риси характеру, любов до своїх батьків, до всього живого, повагу до старших. казка — це чудовий засіб родинного виховання. вона не тільки навчає та виховує малих дітей, а й згуртовує, об’єднує сім’ю, створює ій затишок і ту теплоту стосунків, яка просто незамінна у родині.