Каково значение венеры в романе "герой нашего времени"

нравственныепроблемы романа лермонтова герой нашего времени роман герой нашего времени - первый в реалистический роман с глубокимфилософским содержанием. в предисловии к роману лермонтов пишет, что его роман- это портрет не одного человека, а портрет, составленный из пороков всегонашего поколения в полном их развитии .печорин жил в первые годыпосле разгрома декабрьского восстания.

это тяжелые для россии годы. лучшие людиказнены, сосланы в сибирские рудники, другие отреклись от своих вольнодумных идей.чтобы сохранить в себе веру в будущее, найти в себе силы для деятельного трудаво имя грядущего торжества свободы, нужно было иметь благородное сердце, нужнобыло суметь увидеть реальные пути борьбы и служения истине.подавляющее большинствомыслящих людей 30-х годов составляли как раз те, кто не сумел или не успел ещеобрести эту ясность цели, отдать свои силы борьбе, у кого укоренившийся

порядокжизни отнимал веру в целесообразность служения добру, веру в грядущее еготоржество. господствующим типом эпохи был тот тип человеческой личности,который известен в общественной мысли под горьким названием лишнего человека .печорин всецело принадлежитименно к этому типу. перед нами молодой двадцатипятилетний человек, своей неприкаянности, в отчаянии себе вопрос зачем я жил, длякакой цели я родился? печорин - не обычный представитель светскойаристократии.

он выделяется на фоне окружающих его людей своей незаурядностью.он умеет критично подойти к любому событию, к любому человеку. он дает четкие иметкие характеристики людям. он быстро и верно понял грушницкого, княжну мери,доктора вернера. печорин смел, обладает большой выдержкой и силой воли. онединственный бросается в избу, где с пистолетом сидит убийца

Байки Павла Глазового дуже люблять у нашій сім'ї, а декілька збірок його гумористичних творів у родинній бібліотеці навіть виділені окремо. Ми їх часто читаємо, коли збираємося разом або коли до нас приходять гості. Всі захоплено і весело слухають дотепні вірші, гуморески, пародії, сатиричні мініатюри, епіграми. Та мені найбільше подобаються байки.

У них П. Глазовий використовує образи тварин, але за ними ми бачимо конкретних людей з вадами їх поведінки. У байках можна зустріти ледарів, бездарних "талантів", невихованих "розумників", людей із спотвореною мораллю та духовністю. Скільки байок — стільки й тем! Особисто мені дуже подобаються байки з циклу "Езопівські усмішки", в яких події античного часу неначе перемістилися на нашу українську землю.

Інколи героями байок поета стають окремі речі ("Байка про табличку", "Причеп") або люди ("Тарас Бульба у Києві", "Руськомовний депутат" та інші). Їх не можна читати без сміху, але сміх цей — не заради сміху, бо ним Глазовий карає суспільні вади. Він хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, за разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.

Глазовий часто закінчує свою байку повчальною мораллю, а кожний читач або слухач прислухається до поради автора і обов'язково замислюється. Потім вже ніколи не повториш у власному житті такий самий або схожий вчинок, бо над ним сам же й сміявся!

Мені подобається у байках П. Глазового все: і веселий сміх, і дотепні висновки народна мова. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать. Тому мені хочеться погодитися із словами знаменитого гумориста:

Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть.