Причины тройственного союза? ( краткое, ясно)

тройственный союз, в который вошли германия, австро-венгрия и италия, складывался в период с 1879 по 1882 годы. образование тройственного союза имело своей целью достижение гегемонии в мире. блок антанта был создан как противовес тройственному союзу. с французского название «антанта» переводится как «согласие». в него вошли россия, франция, великобритания.

попытки ослабить антанту предпринимались тройственным союзом не единожды. удобным поводом стали противоречия россии и в иране. однако военные кампании россии на , совершенные в период с 1912 по 1913 годы позволили значительно укрепить отношения между странами этого военно-политического блока. но, нужно отметить, что отношения между странами-участницами антанты периодически обострялись. тройственный союз и антанта представляли собой мощные противодействующие силы.

окончательно союз антанта сложился не за долго до 1 мировой войны. после революционных событий 1917 года он представлял собой союз на много большего количества стран. в антанту входили: япония, бельгия, греция, сербия, румыния и так далее. основную роль играли франция, сша и .

руководство антантой выполнялось в ходе конференций между странами-союзницами в период с 1915 по 1918 гг. но, этого было недостаточно для создания единого руководства союзом. причинами отсутствия единого руководства стали: несхожесть интересов стран участниц союза, различная удаленность от театров военных действий, различные военные возможности.

Першочерговою метою королеви Єлизавети в Шотландії було чинити опір французькому впливу. Вона боялась вторгнення французьких військ до Англії та утвердження на престолі Англії католицької Марії Стюарт, яку підтримувала значна частина папської Європи. Єлизавету переконали ввести війська в Шотландію на до тамтешнім протестантським повстанцям, і хоч кампанія була марною, Единбурзький договір, підписаний невдовзі після війни в липні 1560 року, поклав край французькій загрозі з Шотландії. Коли Марія повернулась в Шотландію 1561 року, щоб взяти владу в свої руки, країною уже правила рада протестантських дворян, і була заснована протестантська Церква Шотландії. Марія відмовилась ратифікувати договір.  Єлизавета образила Марію, пропонуючи їй в чоловіки свого власного залицяльника Роберта Дадлі. Натомість 1565 року Марія вийшла заміж за Генрі Стюарта, лорда Дарнлі, самопроголошеного претендента на англійський престол. Це подружжя стало першою в ланцюжку помилок, які врешті-решт призвели до перемоги шотландських протестантів та Єлизавети. Дарнлі різко втратив популярність у Шотландії, а потім зганьбив себе вбивством італійського секретаря Марії Девіда Річчіо. У лютому 1567 року Дарнлі вбили змовники, яких, швидше за все, очолював Джеймс Гепберн, 4-ий граф Ботвелл. Незабаром, 15 травня 1567 року, Марія вийшла заміж за Ботвелла, збуджуючи підозри про те, що вона брала участь у змові проти свого чоловіка.  Ці події прискорили падіння Марії та її ув'язнення в замку Лох-Левен. Шотландські дворяни змусили її відректись від престолу на користь сина, Джеймса, народженого 1566 року. Джеймса забрали у замок Стерлінг, щоб виховати його протестантом. Марія втекла з Лох-Левена 1568 року, але після ще однієї поразки перейшла кордон в Англію, сподіваючись на підтримку Єлизавети. Єлизавета інстинктивно захотіла відновити свою побратимку-королеву на троні, але її радники переконали її не чинити квапливих дій. Єлизавета не стала витрачати англійські армії в Шотландії і не відіслала Марію у Францію до католицьких ворогів Англії, а затримала Марію в Англії, де вона провела наступні 19 років в ув'язненні.  Бунтарі швидко почали будувати плани щодо визволення Марії. 1569 року заколотники Північного повстання хотіли одружити її з Томасом Говардом, 4-им герцогом Норфолкським. Єлизавета, після деякого вагання, стратила герцога Норфолка за державну зраду. Папа Пій V видав буллу Regnans in Excelsis 1570 року, оголошуючи Єлизавету, «удавану королеву Англії та служительку злочинів», єретиком, і звільнив її підданих від будь-якого підданства. Це надало англійським католикам стимулу вважати Марію Стюарт справжньою королевою Англії. Можливо, Марія не знала про всі католицькі інтриги, але її роль у змові Рідольфі 1571 року та змові Бебінгтона 1586 року спонукали голову контррозвідки Єлизавети сера Френсіса Волсінгема та королівську раду старанно зібрати достатньо доказів проти Марії. Спочатку Єлизавета відмовлялась видавати указ про страту Марії. З кінця 1586 року Єлизавету переконали санкціювати суд та страту Марії на підставі листів, написаних нею під час змови Бебінгтона. 8 лютого 1587 голова Марії була стята в замку Фотерінгей в Нортгемптонширі. Їй було 44 роки.