Потрібний твір про собаку на 7 реченями із 2 прислівниками

з давніх давен собака жив поруч із людиною, був її другом та помічником. це перша тварина, яку приручила давня людина. вона ділилася із собакою їжею, а той їй на полюванні та охороняв її та її житло. з тих самих пір продовжується вірна дружба між ними.

сьогодні роль собаки в житті людей дуже важлива, вона виконує безліч функцій. по-перше, собака – це зазвичай ій улюбленець усієї родини, який зігріває своїм дружнім ставленням серце, розважає, охороняє дім. моя подруга дуже любить собак. вона каже, що собаки дуже розумні, вміють вчитися, розуміють господаря навіть без слів, відчуваючи його настрій. є породи собак, наприклад, лабрадор, які є дуже добрими, їх беруть у родини з маленькими дітьми, яким вони стають справжніми друзями та захисниками.

                              "бережімо і плекаймо рідну мову" не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. виплеканою, подарованою нам на віки вічні, щоб берегли, щоб леліяли, щоб розвивали далі. слова можуть об’єднувати і роз’єднувати,   але злютовуюча, об’єднуюча їхня сила в стократ дужча. у народу немає скарбу більшого, як його мова. і коли є загроза хоч дещицю втратити з того скарбу, нас проймає тривога. як матір за рідну дитину, як дбайливого господаря за чистий лан. така тривога сьогодні має під собою підстави. тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні. слова — це ті ж зерна, що впали в родючу землю, це хліб наш насущний, без якого немислиме саме життя. слова — це крила ластівки, вона їх не відчуває, але без них не може злетіти. свято рідної мови — це ствердження життєдайності рідного народу, його вільного розвою, його безсмертя в будучині. любімо рідну мову, бережімо і плекаймо її як сестру, як матір, як власних дітей.