Учому прявляється активна життєва позиція?

активна життєва позиція проявляється в тому, щоб брати відповідальність за суспільство, відстоювати правду і права громади і кожного громадянина, захищати справедливість.

 

активна життєва позиція в тому проявляється, коли людина небайдужа до життя громади і всього суспільства.

 

активна життєва позиція щє має назву активна громадянська позиція.

 

проявляється активна життєва позиція

1) участь в виборах

2) волонтерська робота: захищати парк, озеро від забудовників, на громадських засадах у лікарнях, дитячих будинках, домах для людей похилого віку. надавати будь-яку , піднімати настрій тих, хто попав у скрутне становище

3) благодійна

 

 

активная жизненная позицыя проявляется в том как человек ставится к свое жизненной целе. как он идет к ней.

Кожний, хто глибоко вивчає творчість великого сина україни, неминуче переконується, що має вона світове значення. ось кілька висловлювань з цього приводу: “завдяки шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури” (луначарський); “тарас шевченко не має собі рівних у світовій літературі” (курелла, німеччина); “його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками” (камілар, румунія); “поки б'ються серця людей, звучатиме і голос шевченка” (хікмет, туреччина); “він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. поезія шевченка була явищем єдиним і неповторним. немає для неї відповідника в світовій літературі” (якубець, польща). інколи справедливо зауважують, що революційно-демократичних письменників у xix ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не піднявся до таких вершин шани і любові народу, як шевченко. у своїх творах він випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії. “кобзар” знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури — і це було одкровенням. не дивно, що твори кобзаря перекладені всіма слов'янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, ійською французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в'єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами. про все більшу світову славу великого кобзаря свідчать пам'ятники, встановлені в різних країнах світу: у палермо (канада), бухаресті, вашингтоні, нью-йорку, парижі тощо. творчість шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив вадим скуратівський, “вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом”. були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого кобзаря. саме шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. тому “кобзар” і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу. шевченко — явище унікальне. його немає з ким порівняти у письменстві інших народів. не тому, що він кращий за інших. йдеться про особливий генотип культури нашої країни. просторо в цьому імені. в ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємніші сни. нас просто не існує без нього: україна — це шевченко, шевченко — це україна. не знайти такого анатомічного скальпеля, який міг би відділити одне від одного. синонімічна пара на всі часи, доки й світу. уявити себе без шевченка — все одно, що без неба над головою. він — вершинна парость родового дерева нашої нації, виразник і хранитель народного духу. навіть плоть його вознесена на вершину. іншої такої могили на україні нема, нема такої могили на всій планеті. вона — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. вогонь на сторожовій вежі шевченка не згасає ніколи. той вогонь — його іменний глагол. коли ми необачно віддалялися від нього — більмами бралися наші очі, полуда заступала шлях. отоді мали те, що мали. шевченко універсальний. кажемо: тарас— і чи є такий українець, який би не знав, про кого йдеться. росіянин не назве пушкіна олександром, ієць шекспіра — вільямом, німець не нарече імені гете чи шіллера, француз — гюго. там інший вимір, там — відчуття дистанції. шевченко для свідомості українців — не просто література. він — наш всесвіт. явище шевченка — виправдання україни перед людством, підтвердження нашої національної повноцінності. слово, яке не співвідноситься з його словом,— нічого не варте. до шевченка треба доростати всім життям”.