Будь ласочка напишіть невеликий твір на тему "чому пісня шолом алейхалем "пісня над піснями"актуальна у наш час? дуже потрі!

розмірковуючи про свої твори, шолом-алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. у «пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату.  роман шолом-алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «юнацький роман» шолом-алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.

перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні шимека і бузі. але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. батько шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.

твір шолом-алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена у цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. у «пісні над піснями» шолом-алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. у фіналі шолом-алейхем називає свій твір «істинним, скорботним романом»: кохання-чарівність — то лише останній сонячний промінь дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки.

отже, твір шолом-алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненне кохання. у дитинстві шимек і бузя були господарями свого світу: «наш дім — палац. я — принц. бузя — принцеса… це наше небо, наш вітерець, наші пташки — усе наше, наше, наше! ». вони були з’єднані у ньому, як закохані соломон та суламіт у біблійній «пісні над піснями». але бузя уже в дитинстві зіткнулася із жорстокістю світу: батько її утонув, а мати покинула її.

шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство уже в минулому, а кохання втрачене: «наш двір уже не виноградник царя соломона, що в «пісні над піснями». колоди і дошки… вже не кедри і буки… гора, що за синагогою, вже не гора ливанська… куди подівся мій юний, свіжий, ясний і світлий світ, мій світ із «пісні над піснями»? ». навколишній світ втратив своє метафоричне, символічне звучання.

оповідь ведеться від першої особи, і завдяки особливостям оповіді — зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співбесідником автора. оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невтоленної печалі,— адже «початок, найпечальніший початок, кращий за найрадісніший кінець».

символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь шимека «великий луг, який тягнеться безкінечно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками уквітчаний».

роман пройнятий не лише символікою біблійної «пісні над піснями», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із «тисячі й однієї ночі», які шимек розповідає бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і пасхальні молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. образ сонця, як і біблійний образ суламіти, пов’язаний із героїнею роману: «хмаринка майнула по її прекрасному личку. і мені здається, ніби сонце раптово заховалося…бузя перестала плакати, і вже ожило. сонце сяяло, як і раніше». образ бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну суламіт.

мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець». які радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті.

ліричний роман шолом-алейхема — один із найпоетичніших творів єврейської літератури. «пісня над піснями» написана прозою, але мова й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання.

коломийка — найпоширеніша танкова пісня, котра поєднує в собі поетичне слово, музику і танець в одну цілість.

кожна коломийка складається з 2 рядків по 14 складів та може бути як приспівкою до танцю, так й існувати незалежно від нього. коломийки лаконічно, але дуже виразно змальовують буденний та святковий побут. поряд з цим у них закладено глибокий зміст, широку гаму народно-філософських поглядів та психології.

коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки. вони об’єднуються у «віночки» («в’язанки»), які не мають сталого поєднання, а спонтанно добираються до конкретної ситуації. адже коломийка - дуже імпровізаційний жанр: вправні народні виконавці люблять експромтом складати коломийки до різних життєвих оказій. коломийкова мелодія, не змінюючи свого основного строю, може приймати то сумний, то веселий характер, тому вона надається однаково добре до передачі трагічних і веселих моментів народного життя.