Вірш лесі українки не менше 12 рядочків іт буд ласка

в час гарячий полудневий

у віконце:

ясне небе, ясне море,

ясні хмарки, ясне сонце.

певне, се країна світла

та злотистої блакиті,

певне, тут не чули зроду,

що бува негода в світі!

тиша в морі… ледве-ледве

колихає море хвилі;

не колишуться од вітру

на човнах вітрила білі.

з тихим плескотом на берег

рине хвилечка перлиста;

править хтось малим човенцем, –

в'ється стежечка злотиста.

править хтось малим човенцем,

стиха весла підіймає,

і здається, що з весельця

щире золото спадає.

як би я тепер хотіла

у мале човенце сісти

і далеко на схід сонця

золотим шляхом поплисти!

попливла б я на схід сонця,

а від сходу до заходу,

тим шляхом, що проложило

ясне сонце через воду.

не страшні для мене вітри,

ні підводнії каміння, –

я про них би й не згадала

в краю вічного проміння.

Потому што Кандата и другие грешники залезли все вместе залезли на одну паутину и та не выдержала большого веса и порвалась.