Краткий пересказ текста "школяр" автор "архип тесленко" (украинский текст)

Моздокская степ. йде війна з фашистською німеччиною. я — боєць, мінометник. я москвич, мені вісімнадцять років, другий день на передовій, місяць в армії, і я несу командиру полку «дуже відповідальний пакет». де цей командир — невідомо. а за невиконання завдання — розстріл. хтось силою втягує мене в окоп. пояснюють, що ще сто метрів, і я нарвався на німців. мене ведуть до командира полку. той читає донесення і просить передати мою командирові, щоб таких донесень більше не посилав. я мрію про те, як прийду назад, доповім, нап'юся гарячого чаю, посплю — тепер я маю право. у нашій батареї сашка золотарьов, коля грінченка, шонгин, гургенідзе, командир взводу молодший лейтенант карпов. коля грінченка, що б він не говорив, завжди «чарівно посміхається». шонгин — «старий солдат». він служив у всіх арміях під час усіх воєн, але жодного разу не вистрілив, жодного разу не був поранений. гургенідзе — маленький грузин, на носі у нього завжди висить крапелька. вчора приходила ніна, «красива зв'язкова», вона заміжня. «а ти зовсім ще малявка, так? » — запитала вона. прийде ніна сьогодні чи ні? ось вона йде поруч з нею незнайома зв'язкова. раптом вдалині розрив. хтось кричить: «лягай! » я бачу, як ніна повільно піднімається з брудного снігу, а та, інша, лежить нерухомо. це перша наша міна.

Миколка, син прокопа, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка. та ще ж такий чорнобривенький, білолиценький, носок невеличкий, щічки круглесенькі, ще й чубок кучерями. страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок щось таке — чи про луку, чи про ліс.. ну й любило це. раз гулять повели їх у ліс. він забіг у гущавину та й зупинився у захваті: "а як ось тут гарно! гі сонечко в ді мережечки", і все було йому цікаво.  а якось прийшов сумний. вчитель запитав, чому. та й розповів: у хаті бідно, їсти хочеться. а на столі лише хліб та борщ учорашній перебовтаний. а хотілося й оладок, і риби. як батько де почув, то й побив. "шкури з мене, шкури", — кричить. наступного разу чоботи порвались. знову батько побив. а через деякий час відвалився в чоботі підбор. злякався миколка. розсердився батько: "старцюго, — кричить, — ось прийде, за стіл залі книжки розкладе, старцюго, щоб і но не була в школі в найми з душею твоєю".  вибіг миколка з хати. а ввечері повертається, під пахвою чоботи несе. вчитель дав, як дізнався, що трапилось. прокіп душею відійшов, осміхається. попросив сина показать, що він там вчить такого цікавого. і так гарно то було. буква "о", як бублик, а "г", як кочерга, а хмара з’являється з пари. радий прокіп. він і сам бігав синові чоботи позичить та ще й хліба. ніхто не дав. у найми, кажуть, віддавай. а він би сина й у второкласну школу відправив, і в семінарію, щоб до ума довести. щоб хоч він не страждав: "хіба ж я ворог дитині свої "  миколка побіг до вчителя. вчитель чаю йому налив з цукром, булку дав, заграв на скрипці. "вчися, — каже, — і ти гратимеш". глянув навкруги миколка — ну й життя гарне.  на другу осінь перейшов учитель у друге село працювати. приїжджає додому, а в хаті тепло, привітно. раптом щось грюка, заходить старець. а з ним хлопчик. придивився вчитель — а то миколка.  — як це ти, що це?   — їсти нічого, топить нічим, батько простудилися: ще й розтавало, а в їх чоботи драні, ноги були до хазяї так аж захворів так мене в поводаторі   двері в світлицю одхилені були. стіл видно було, розгорнуту книжку, скрипку, глянув  

их дополняет прилагательные которые очень хорошо описывают её

Объяснение:

в этот день лес был особо красив,деревья раскрыли свои листья.

более труднее было бы описать лес зимой потому что очень много чего описывать а слова подобрать трудно