Охарактеризуйте особенности положения австралии

Австралия — материк в южном полушарии площадью 7 659 861 км2. длина континента с севера на юг составляет около 3700 км, ширина с запада на восток — около 4000 км, длина береговой линии материка (без островов) — 35 877 км. практически посередине австралия пересекается южным тропиком крайние точки материка: северная: мыс йорк (10°41`21« ю. ш. 142°31`50« в. д.) южная: мыс саут-пойнт (39°08`20« ю. ш. 146°22`26« в. д.) восточная: мыс байрон (28°38`15« ю. ш. 153°38`14« в. д.) западная: мыс стип-пойнт (26°09`05« ю. ш. 113°09`18« в. д.) австралия располагается в субэкваториальном, тропическом и субтропическом климатических поясах. если рассматривать в её составе остров тасмания, то его южная часть находится в умеренном поясе. северное и восточное побережья австралии омывают моря тихого океана: арафурское, коралловое, тасманово, тиморское моря; западное и южное — индийский океан. близ австралии расположены крупные острова новая гвинея и тасмания. вдоль северо-восточного побережья австралии более чем на 2000 км тянется самый большой в мире коралловый риф — большой барьерный риф. австралия целиком расположена в южном полушарии и удалена от всех остальных материков, что в значительной мере отразилось на уникальности её природы, а также на том, что материк долгое время оставался неизвестным для европейцев. 

Відповідь:

В Україні головними причинами, що призвели до загрозливого стану довкілля є:

застаріла технологія виробництва та обладнання,

висока енергомісткість та матеріаломісткість, що перевищують у два-три рази відповідні показники відповідних країн;

високий рівень концентрації промислових об'єктів;

несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв,

відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо);

низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;

відсутність належного правового та економічного механізмів, які б стимулювали розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем;

відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Цілі та заходи поліпшення довкілля

Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації.

Цілі охорони природи мають ставитись рівнозначно з іншими цілями використання (виробництвом продуктів харчування, промисловим виробництвом та створенням інфраструктури).

В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійно політичне завдання.

Політика щодо навколишнього середовища - це сукупність усіх дій, спрямованих на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались.

Конкретні цілі та програми стосуються насамперед:

визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколишнього середовища викидів;

економії енергії;

сприяння використанню відходів тепла;

утилізація старих матеріалів, а також відходів;

підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;

впровадження автомобілів з мінімальною кількістю відпрацьованих газів і бензинів без вмісту свинцю;

заохочення бережливого ставлення споживачів до навколишнього середовища.

Заходи щодо поліпшення довкілля, а саме:

технологічні — розробка і впровадження нових технологій, очисних споруд, видів палива;

архітектурно-планувальні — озеленення населених пунктів, організація санітарно-захисних зон, раціональне планування підприємств і житлових масивів;

інженерно-організаційні - зниження інтенсивності руху транспорту на перевантажених автомагістралях, організація екологічно-патрульного контролю;

економічні - вкладання коштів у розвиток нових, ресурсозбережуваних технологій;

правові — прийняття і додержання законодавчих актів щодо підтримання якості атмосфери, водойм, ґрунту;

освітянсько-виховні - формування екологічної культури, насамперед у молоді.

Охорона природи має проводитись лише в поєднанні з сільським господарством, оскільки тут можуть урівноважитись найзначніші за площею екосистеми. Важливими вимогами є:

уникання будь-якої інтенсифікації використання;

обмеження розмірів, широкі смуги околиць;

розширення сівозмін з місцевими видами та сортами замість централізовано вирощуваних високопродуктивних видів;

скорочення застосування добрив;

недопущення виливання рідкого гною на сільськогосподарські площі, замість цього - кругообіг органічних відходів;

підтримка природних методів господарювання;

перехід від грошової до виробництву до до пов'язаної з певними місцями;

врахування досягнень сільського господарства для забезпечення природного балансу.

Пояснення: