Чому ду фу називають гуманістом середньовіччя?

Удобу середньовіччя (v - xv ст.) література вступила в новий період розвитку, який відбувався в умовах формування феодального способу виробництва, що прийшов на зміну рабовласницькому ладу. ця доба створила свою струнку і пропорційну картину світу, органічною і гармонійною частиною якої була людина, здатна пізнавати світ, радіти йому і насолоджуватися ним, і саме в надрах середньовіччя виникло відродження.в історії літератури західної європи розрізняють періоди раннього (у-х ст.) і зрілого середньовіччя (хі-хv часів раннього середньовіччя розвивалася література латинською та народними мовами. латина в той час була мовою релігії, науки і культури західного християнського світулатиномовна література поділялася на клерикальну (церковну) і світську. церковна література відображала боротьбу між язичницьким і християнським світоглядом, стверджувала нове вчення про створення світу, безсмертя душі та неминучу розплату за земні гріхи в потойбічному світі. світська література певною мірою продовжувала античні традиції, але в ній також відобразилася боротьба віджилого і нового.література народними мовами в ранньому середньовіччі представлена героїчним епосом — це пісні та поеми про мужніх і доблесних героїв-воїнів, захисників батьківщини. епос виник у формі сказань, які тривалий час побутували в усній формі. починаючи з xi ст., їх поширювали народні артисти, яких називали: у франції жонглерами, в німеччині — шпільманами, в іспанії — хугларами, в росії — скоморохами. це були, як правило, акробати-фокусники, які розважали людей на дорогах та майданах. вони також співали або читали у наспівній манері пісні про витязів. у зрілому середньовіччі продовжує розвиватися фольклор, адже народ і досі не мав доступу до писемності. з’являються неперевершені взірці героїчного епосу, в яких народ втілює свої віковічні мрії та сподівання: французька «пісня про роланда», іспанська «пісня про мого сіда», німецька «пісня про нібелунгів» та східнослов’янське «слово о полку ігоревім». герой епосу зрілого середньовіччя — воїн, захисник свого народу та держави. у добу постійних війн це була найважливіша постать у суспільному житті. в епосі ідеальні якості воїна — сила, хоробрість, воїнська звитяга та вірність своєму покровителю — зображуються в найвищих проявах, героїзуються. сюжети багатьох поем склалися на основі дійсних історичних подій, і йдеться в них про історичних осіб, але нашарування художньої вигадки зазвичай затьмарюють, а деколи і взагалі видозмінюють реальні факти. в епічних творах казкове й міфічне переплітається з реально-історичним, язичницькі світоглядні уявлення — з християнськими віруваннями.китай у viii і ix ст., коли поруч з іншими видатними поетами творили такі генії, як лі бо й ду фу, був могутньою державою з владою, зосередженою в руках імператора династії тан. у політику та літературу прийшли вихідці з сімей, пов’язаних із селянством. поет, який найчастіше був державним чиновником, і своєю службою, і творчістю брав активну участь у житті країни.це була доба нечуваного злету китайської поезії. кращі поети танської доби виявились у своїй творчості справжніми виразниками народного духу, спадкоємцями та продовжувачами традицій попередніх часів.