Не виликий твір на тему що б було б яккби всі українці були як одна сімя

Як би всі українці жили як одна родина, то весь світ нам би заздрив.в нашій родині не булоб сварок та війн.ми вирішували б проблеми мирним шляхом і навчилися б стримувати себе ,щоб не зашкодити рідним. навчилися б захищати своїх рідних і не зважали б на думку інших. у нас була б гідність і повага до самих себе та до інших. ми б цінували життя більше за все!

1.  сполучні звуки о, е (є).  коли перша частина складного слова — прикметник, то сполучним звуком виступає  о:   важкоатле́т, гірничопромисло́вий, чорногу́з, яснозо́рий;   якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед  о  пишемо  ь:   верхньодніпро́вський, давньору́ський, середньові́ччя, синьоо́кий.

примітка.  з цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня порівняння на  е:   вищезга́даний, нижчепідпи́саний.

2. коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:

а) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук  о:   атомохі́д, грушоподі́бний, дощомі́р, самовчи́тель,  але  кожум’я́ка, овочесхо́вище, очеви́дний;

б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу іменника, пишемо  е:   бурело́м, землетру́с, працезда́тний, яйцеподі́бний,  але  коно́в’язь, коногі́н, костогри́з, костопра́в, свинопа́с, свинома́тка;

в) після  й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого приголосного першої частини пишемо  є:   боєзда́тність, краєзна́вство; життєзда́тний, життє́пис, насіннєсуша́рка.

3.  складні слова без сполучного звука.  складні слова можна утворювати  без сполучного  звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до  основи. при цьому перша основа може закінчуватися:

а) на голосний звук:   всюдихі́д, кількаразо́вий, радіокоміте́т; одноде́нний, двоя́русний, трині́жок, чотирику́тник; двадцятирі́чний, п’ятику́тний, семими́льний;

б) на приголосний звук:   бори́спіль, ви́шгород, ми́ргород, но́вгород, у́жгород; дипкур’є́р, літреда́ктор, медінститу́т.

4. складні слова пишемо разом і через дефіс.

разом пишемо:

а) усі і слова й похідні від  них:   нацба́нк, міносві́ти, міськра́да, профспі́лка, соцстра́х;   профспілко́вий, соцстра́хівський.  сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають компоненти:   авія-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-,  гідро-, екзо-, екстра-,  електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото-  й под.;

б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначений цифрою):   двобі́чний, сімдесятирі́ччя, трику́тник, тривідсо́тковий, чотиримі́сячний, двоосьови́й, чотириа́ктний.

через дефіс пишемо:

а) складні слова, утворені повторенням того самого слова:   писа́в-писа́в, роби́в-роби́в, ходи́в-ходи́в, бі́лий-бі́лий, леге́нький-леге́нький, бага́то-бага́то, си́ньо-си́ньо, ти́хо-ти́хо;

б) складні слова — поєднання синонімів:   ги́дко-бри́дко, зро́ду-ві́ку, ти́шком-ни́шком, ча́сто-гу́сто;   антонімів:   більш-ме́нш, ви́димо-неви́димо;   близьких за значенням слів, що єдине поняття:   ба́тько-ма́ти  (батьки), хліб-сіль  (їжа);   спільнокореневих слів різної будови:   вели́кий-превели́кий, з да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-́лу, пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ла-силе́нна, ти́хий-тихе́сенький.

примітка.  два слова, одне з яких має форму називного, а друге — орудного відмінка, пишемо окремо;   кіне́ць кінце́м, одни́м одна́, честь че́стю, чин чи́ном.  так само займенника та іменника того ж кореня:   сама́ самото́ю;

в) сполучення слів на позначення приблизности:   день-дру́гий, годи́на-дві, не сього́дні-за́втра, три-чоти́ри.

примітка.  поєднання слів зі значенням приблизности або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників, позначених цифрами. у таких випадках між ними ставимо тире:   3—4 (дні), учні 8—10 класів;

г) складні вигуки та звуконаслідування:   гей-ге́й, гей-гей-ге́й, ого-го́, бом-бо́м, бом-бом-бо́м;

ґ) протяжні звуки в словах:   по-о-лку, стій! по-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене  (а. тесленко);

д) літерні абревіатури з належними до них цифрами:   ту-154, зш-111, ан-24;

е) літерні найменування паралельних класів у школах, різних будинків з однаковими номерами на тій самій вулиці:   7-а, 10-б; вул. зодчих,буд. 26-а;

є) терміни, у складі яких є літера алфавіту:   п-подібний, т-подібний;

ж) літерні складних слів:   с.-г.  — сільськогосподарський,  с.-д. —  соціял-демократ, соціял-демократичний,  ст.-сл. —  старослов’янський. але , утворені від словосполук, пишемо окремо: с. г.  — сільське господарство.