Безшумний в фонетичній транскрипцій

Безшумний - [б е с ш у м н и й ] - 9 букв,9 звуків.

Ну тут надо кто вообще такое пригоди жолудя в країні вад повість-казка на самій верхівці дуба звив собі гніздо грак, трохи нижче—голуб. у кількох дуплах жили три брати шпаки. під найбільшою гілкою зліпила собі глиняне гніздечко латівка, обіч неї, в щілинці, хазяйнував горобець. а під найширшим листком нидів слимак. так вони й жили: навесні щебетали-воркували, цвірінькали, вигравали, влітку викохували дітей, а восени хто линув до теплих країв, а хто й бідував усю зиму в холодному дуплі. звик старий до своїх мешканців, заприязнився з ними і вже не уявляв собі іншого життя. та ось однієї весни на наймолодшій гілці, якій нараховували триста тридцять років, з'явилась квіточка, а потім і жолудь. дуб наче розуму позбувся, день і ніч очей не змикав заради сина. прикривав його своїм листям від дощу, спеки, рятував від мошкари та мух. а жолудь ріс, наносі і її й живильними соками, наливався, міцнів, доки виріс у славного рудощокого хлопця. ті що більше пестив дуб сина, то нуднішою вида-палась синові батькова приязнь, не тішили одинака ні казки про сиву давнину, ні пісні пташок, ні повчання, ані зітхання старого. на гілці, жолудь кепкував з усіх, дратував усіх, витівав, що хотів. одного тихого вечора, спіймавши у ставку, що під дубом, комаху, жаба готувала вечерю для своєї родини й гукала дочку: — катре, катре, катре! — ну, ну, ну? — лінувалася та зворухнутися з місця. — дай ніж, дай ні — який, який, який? — гостр-р-рий, гостр-р-рий, гостр-р-рий. сидячи на лататті, катря лупала витрішкуватими очима й не рухалась. почекавши трохи, мати завела знову: — катре, катре, катре! — ну, ну, ну? жолудь надумав її злякати. раденький собі, скочив з гілки й бебехнув у воду біля самісінької катрі, аж оббризкав її. злякавшись, уся жаб'яча сім'я пірнула під воду та причаїлася у намулі. а жолудь реготав на завойованому листку, аж за живота брався: так , що жаби його бояться. старий дуб насварив би за те пустуна, та, наче навмисне, було тихо, і вітерець не ворухнув на ньому жодного листочка. тільки причепа шпак розбудив братів і все ніяк не міг запокоїтись: — ось він, ось він, ось він! бешкетує недоросток, бешкетує недоросток! а брат йому й підтакує: — геть його, геть його, геть його! розбуджений горобець виткнув голову зі своєї щілини і спросонку накинувся на всіх: