8. художні засоби наявні в наведеному уривку: «та що ж то за дівка була! висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці - як тернові ягідки, брівоньки - як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що в саду цвіте, носочок так собі пряменький, з горбочком, а губоньки - як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки - неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані»? а порівняння, епітети, гіпербола б порівняння, метонімія, гіпербола в пестливі слова, порівняння, метафора г пестливі слова, порівняння, епітети

Объяснение:

Рукописний збірник з текстом «Слова» зберігався в бібліотец Ярославського монастиря, скасованого указом Катерини II 1787 р. Архимандрит монастиря Іоїль Биковський, народження 1726 р., вихідець з Білорусі, вихованець Києво-Могилянської академії, був переведений на пенсію й лишався в монастирі до смерті (1798). До збірника входили хронограф, «Сказання про Індійське царство», «Повість про Акира Премудрого», «Девгенієве діяння» та «Слово».

Чому твір пройшов мало помітним

Написане невдовзі після походу 1185 р.

. «Слово» було написано в кінці XII століття, невдовзі після описуваної події (часто датується тим же 1185 роком, рідше 1-2 роками пізніше).

Пройшло малопомітним через такі причини:

- Історичні обставини XII-XIII ст. - княжі усобиці, половецькі набіги, навала ординців зі сходу. Списки зникають;

- Після татаро-монгольської навали твір втрачає політичну актуальність, стоїть окремо в естетичній системі через нетрадиційність форми, складність мови;

- Присвячене порівняно незначній події, ще й не розповідало про неї, а обговорювало її науку.

Самоназва: слово, повість, піснь. Автор відчуває, ніби він виголошує твір, а не пише його. Штучне й вільне дихання усної мови. Доступні й фольклорні образи. Звернення до слухачів: «не ліпо ни бяшеть, братіє», «почнем же, братіє». До кола слухачів вводить і сучасників, і людей минулого.

Автор літописного оповідання – сумлінний книжник, котрий викладає «дійсну» історію, як вона збулася реально. При цьому він пам’ятає, що є християнином, отож цитування Святого Письма, монолог Ігоря, в якому розкривається «гнів божий» за сподіяні справи, – то цілком пасує до образу благовірного літописця