Написать , времени нету прост. скласти план до характеристики образу г. многогрішного.

Лиш той життя і волі гідний, хто б'ється день у день за них. гете "фауст" образ григорія многогрішного із роману івана багряного "тигролови" — один із найяскравіших образів у всій сучасній українській літературі. на початку роману григорій многогрішний — один із тисяч в'язнів, пригноблених, безправних, приречених, яких мчав до колими поїзд-дракон — ешелон смерті. він — каторжанин, нащадок першого каторжанина сибіру, правнук гетьмана дем'яна многогрішного. його мучили, а потім присудили до 25 років каторги. і все тільки за те, що він любив свій нещасливий край і свій народ. для тоталітарної системи григорій многогрішний був, мабуть, дуже небезпечним, бо наглядали за ним особливо пильно. сам начальник етапу на кожній зупинці перевіряв його присутність у вагоні. але на кінцевій зупинці виявилося, що небезпечний арештант утік, на ходу стрибнув з поїзда, з надлюдським терпінням і надзвичайною волею приготувавшись до втечі. "стрибнув у саму смерть, але не здався. 99 шансів проти одного за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув". своїм стрибком майже у смерть із черева скаженого дракона, цим відчайдушним протестом він відживлює у в'язнів почуття людської гідності, надії і переконання — "ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи". став для них символом "непокірної і гордої молодості", символом "волелюбної і сплюндрованої за те вітчизни". тяжким і небезпечним був шлях григорія після втечі з ешелону смерті. довгим, сповненим смертельних небезпек було блукання тайгою. неймовірним зусиллям волі він долає відчай, зневіру, смертельну втому. і знаходить у собі сили кинутися на людині, яка кликала на порятунок. так григорій познайомився з наталкою та її родиною. потрапивши в зелений клин, григорій відтанув душею, видужав фізично. знайшов тут земляків, друзів, кохання. міг би створити своє сімейне гніздечко і жити щасливо з дорогими і люблячими його людьми. але не знаходить спокою, бо багато що і тут, на далекому сході, нагадує йому про знедолену україну, синів і дочок якої розкидали по світах прислужники тоталітарної системи. особливо сильно вразило його побачене і почуте в експресі "владивосток—москва". "те, що він почав був забувати, — ціла ота трагедія його народу, — навалилось на нього всім уся його вітчизна ось так — на розчавлена, в корості, в бруді розпачі! безвихі" і григорій почуває нестримний потяг повернутися в україну, щоб продовжити боротьбу. у тайзі многогрішний зустрів свого колишнього мучителя — співробітника нквс медвина. григорій убиває його — і це була справедлива помста. григорій мстив не тільки за себе, за свою покалічену молодість, а й за скривджену батьківщину. розуміючи, що його будуть шукати, і не бажаючи накликати біду на родину сірків, григорій вирішує покинути країну. до нього приєднується наталка. щоб потім таки в україну. "а чи в героїчну битву і смерть за ту далеку, за ту незнану україну". григорій многогрішний перемагає. не тільки тому, що був фізично дужим, мужнім і наполегливим у досягненні мети, а й тому, що зберіг у собі людяність, доброту, здатність співчувати і співпереживати. і вірити у неминучість перемоги добра і правди.

Патріот на мою думку повинен чути гордість за свою країну, він повинен відчувати її красу, тепло сонця, яке світить на безкрайні простори його матінки землі. патріот - це людина, яка захищає не лише своє майно та добробут, але й є у цьому своїм землякам, це людина яка є взірцем для усіх.