Чем отличается,по вашему мнению,данко от окружающих его людей? ?

Данко ,жертвуя собой,думал о толпы,о  людях,не способных бороться за себя и бегущих от опасности.люди не погибли,остались живы, о том,кто их спас.они забыли своего спасителя,почувствовав себя в безопасности.не замечая упавшего героя,чья-то нога наступает на сердце спасителя.это страшная безликость толпы,её эгоизм и равнодушие,неспособность оценить героический поступок данко.это и отличает героя от безликой толпы.данко не думал о славе,он жертвовал жизнью ради спасения ближних,а не ради славы или оценки подвига.подвиг бессмертен ,но зачастую  незаметен и безымянен ,и лишь единицы способны оценить принесённую жертву-жизнь человека.оценит лишь  тот,кто способен на подобное.

вот

Объяснение:

У другій половині XVI ст. у житті українського суспільства відбувалися суттєві зміни. Дедалі більше селян втрачали особисту свободу і потерпали від збільшення панщини. У важкому становищі опинилися бояри, за якими польська влада відмовлялася визнавати право на приналежність до шляхетства й намагалася перетворити їх на залежних селян. Невдоволені своїм становищем селяни і бояри поповнювали ряди козаків і разом з ними продовжували боротьбу за свої права.

Причини козацьких повстань 90-х pp. XVI ст.:

• Загострення соціальних суперечностей внаслідок посилення кріпацтва і національного гноблення.

• Розгортання експансії польської шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані "уходниками" та запорожцями; зіткнення інтересів шляхти й козацтва.

• Намагання державної влади Речі Посполитої взяти під контроль українське козацтво.

Одночасно з цим польська влада намагалася силою приборкати козацтво. За законом 1590 р., права й привілеї реєстрового козацтва обмежувалися: відтепер воно опинялася під наглядом місцевої влади, а також шляхтичів, які призначалися на старшинські посади польським урядом. Підпорядковані польським шляхтичам реєстровці мали негайно усунути всіх нереєстрових козаків із Січі. Заходи державної влади Речі Посполитої спричинили загострення соціальних суперечностей в Україні і, зокрема, зростання незадоволення українського козацтва ігноруванням його станових інтересів.

Перший великий збройний виступ козацтва за свої станові права розгорнувся на Київщині в 1591–1593 pp. під проводом Криштофа Косинського. Згодом повстання охопило Брацлавщину, Поділля та Волинь.

Маєток Косинського відібрали українські магнати Олександр Вишневецький та білоцерківський староста Януш Острозький, і він вирішив провчити зухвальців. Під його керівництвом перебував загін козаків, зібраних для захисту Поділля від татар. Козаки, украй роздратовані тим, що польський уряд не видав їм обіцяної платні, охоче підтримали заклик Косинського до повстання й обрали його гетьманом.

Повстанці в грудні 1591 р. оволоділи фортецею і містом Білою Церквою, захопили артилерію і військові припаси. Ця подія стала поштовхом до загального повстання. Козаки, селяни й міська біднота громили маєтки шляхти й масами сходилися до Косинського. Невдовзі повстанці визволили Трипілля і Переяслав, а також багато сіл. У червні 1592 р. повстанці взяли в облогу Київський замок.

Мешканці Білої Церкви, Канева, Черкас та інших міст складали присягу Косинському. На визволеній території встановлювалися козацькі порядки й запроваджувалися податки для українського повстанського війська.

Успіхи повстанців налякали польську владу, й за наказом польського короля було зібрано посполите рушення (шляхетське ополчення), очолюване князем К. Острозьким. Під містечком П'яткою 2-9 лютого 1593 р. відбулася жорстока битва між повстанцями і шляхетським військом. Повстанці зазнали поразки. Косинський повернувся на Запоріжжя.

Улітку 1593 р. двотисячне повстанське військо вирушило із Січі й незабаром взяло в облогу Черкаси. Під час переговорів Косинського підступно вбили. Але повстання не припинилося. Уже восени того ж року повстанське військо оточило Київ і почало облогу. Та взяти місто не вдавалося: саме в цей час татарська орда кримського хана зруйнувала Томаківську Січ, козаки повернулися на Запоріжжя будувати нову – Базавлуцьку Січ. Але фактично повстання не припинилося і незабаром набуло значно більшого масштабу.

Рис козацької війни, тобто масової збройної боротьби козаків за свої станові права, набуло повстання 1594–1596 pp. Вагому роль у керівництві повстанцями відіграв козацький ватажок Северин (Семерій) Наливайко.

Основною причиною поразки козацьких повстань кінця XVI ст. було те, що вони зводилися до боротьби козацтва за свої вузькі станові інтереси. Знищенням маєтків польської шляхти козаки намагалися помститися державній владі Речі Посполитої за ігнорування своїх прав. Піднятися до того рівня, щоб закликати всі стани українського суспільства до визвольної боротьби, вони не змогли. Вагому роль у цьому відіграло також те, що ватажки повстань не зуміли піднятися до ролі загальнонаціональних лідерів, які захищають інтереси всього народу.