Что высмеивает чехов в своих рассказах толстый и тонкий и хамелеон

біля вічного вогню

скільки горя принесла війна! дружина залишилася без чоловіка, трох дітей без батька. гірко не знати, не пам'ятати свого батька, діда. залишилася тільки фотографія на стіні. і пам'ять.

нехай я ніколи не знав дідуся, але і зараз, коли беру похоронку в руки, відчуваю біль. я не хочу, щоб знову гинули люди, діти залишалися сиротами, а матері отримували такі сповіщення.

у кожному місті є пост № 1 - біля вічного вогню. тут несуть вахту пам'яті справжні громадяни. я пишаюся тим, що мені вже тричі довелося стояти на посту, що мені присвоїли звання кращого постового. не можу без хвилювання дивитися на цей вогонь. завжди перед очима - фотографія діда кирила, який загинув у бою за свою батьківщину в листопаді 1942 року. згадую розповіді про війну діда нестора.

я пишаюся своєю країною, нашим прекрасним і мужнім народом. пишаюся його героїчним минулим і славним сьогоденням. я знаю, що без вагань встану на захист рідної вітчизни, що у важку годину не підведу, не посоромлю пам'яті тих, хто захищав батьківщину.