Іть скласти розповідь про зимовий день

Зима. світить сонечко, іскриться білий сніг. на горі вже зібралася ціла купа дітлахів. всі вони веселі й радісні. хто катається на санчатах, хто на лижах, хто ліпить снігову бабу. а дехто біжить кататися на ковзанах. всім навколо дуже весело, навіть пташкам, що сидять поряд на горобині!

«хмара»   напевно, кожному із нас подобається спостерігати, як тече вода, горить вогонь і…пливуть у небі хмари. ці маленькі пухкі клаптики щоразу змушують відволіктись хоч на хвилину й підняти голову догори. повіє легенький вітерець і на блакитному тлі з’являються вони – легкі, білосніжні, кумедні. пливуть собі хмаринки, мов хвильки. коли я була малою, то думала, що це солодка вата, яка грається зі мною, утворюючи різні образи тваринок. а на що схожі хмари? здається, звичайна собі хмаринка, такі собі елементи з водяної пари. та якщо добре придивитися, то можна побачити і дракона, і африканського слоника, і корабель з повітряними вітрилами, які несуть його у незвідані світи. вони ніби розірвані шматочки чогось великого, таємничого.  і не можуть уже поєднатися, зустрітися. а ми так і не дізнаємось, що то було з самого початку. хмаринки завжди вісники гарної погоди. адже, як відомо, що після похмурої погоди обов’язково вигляне яскраве сонечко. а коли настане зима, то хмарки струсять свої білосніжні мішечки і навколо полетять білі мухи. вкриють вони дахи будинків, ліси, поля, галявини. тому хмари мають дуже важливу роль як основа вологи в природі. влітку захищають від пекучого сонця, а взимку – від переохолодження. тому, якщо вам стане сумно чи самотньо, просто відволічіться від проблем, підійміть голову, роздивіться хмарки, небо і помрійте. уявіть навколо себе казку з лицарями й принцесами. не соромтесь, адже всі ми діти в душі.