Речення зі словосполученнями: зігріваючі проедури, плаваючи річкою

моє ставлення до онєгіну суперечливо і змінюється. міру розвитку сюжету. онєгін-егоїст, нудьгуючий в перших розділах роману, симпатії, зрозуміло, викликати не може. а онєгін, читає мораль закоханої тетяні, викликає обурення. як легко він може заподіяти зло людям просто так, від нудьги. і як легко він здатний забрати життя в іншої людини, побоюючись уявного осуду суспільства, яке чуже йому. хіба в цих сценах онєгін здатний викликати співчуття?

але, у міру того, як в душі онєгіна відбувається оновлення, моє ставлення до нього змінюється. мені вже шкода його, шкода як людину, по суті своїй благородного. крах усіх його надій, його особисте нещастя – справедливі, це розплата за всю його безцільно прожите життя. бути може, це його на правильний шлях, шлях боротьби за щастя народу?

для пушкіна критерій цінності людини полягає, по-перше, у прагненні до свободи, особистого та громадського; по-друге, у прагненні до творчості, сприйняття поезії, мистецтва (непереборна пристрасть творити завжди була для пушкіна позитивною ознакою) по-третє, любов – краса духу, його високе прагнення.

свобода, творчість, любов – три стихії духу, в людині прекрасні, три пристрасті, що роблять його істотою воістину благородним, три сфери активності, наповнюють життя змістом і сенсом.

всі вони могли бути доступні онєгіну, але всі вони заглушені в ньому його , вихованням, умовами життя. онєгін далекий високої пристрасті свободи, як і пристрасті творчості, поезії, нездатний він до піднесеної любові.

це не вина, а біда онєгіна. вина онєгіна – мимовільна, трагічна. вина онєгіна є вина світу. вина на суспільстві, яке так несправедливо влаштовано.

євген онєгін не знайшов свого місця в житті. він відірвався від світського суспільства, але не приєднався до жодного іншого. “світське життя не вбила в онєгіні почуття, а тільки охолодила до безплідним пристрастям і дріб’язковим розваг. онєгін не любив розпливатися в мріях, більше відчував, ніж говорив, і не всякому відкривався. озлоблений розум є теж ознака вищої натури. але сили цієї багатої натури залишилися без додатка, життя без сенсу”