Не забоняйте! вообщем завтро у меня в школе кокнурс чтецов 4 класс, скажите хороший стих не о маме не о папе не о природе не о войне,а красивый,троготельный! умоляю к завтрешенму дню

Вечер бунин и.а. о счастье мы всегда лишь вспоминаем. а счастье всюду. может быть, оно - вот этот сад осенний за сараем и чистый воздух, льющийся в окно. в бездонном небе легким белым краем встает, сияет облако. давно слежу за мы мало видим, знаем, а счастье только знающим дано. окно открыто. пискнула и села на подоконник птичка. и от книг усталый взгляд я отвожу на миг. день вечереет, небо опустело. гул молотилки слышен на я вижу, слышу, счастлив. все во мне

2. Еліза — дівчина з характером, на життєвому дні намагається зберегти свою гідність і бореться за неї, уникаючи вад та поганих звичок, що притаманні середовищу, в якому вона живе. Тверезий погляд на життя, неабиякі здібності героїні допомагають їй швидко призвичаїтись до нових обставин, нового оточення. Піц час спілкування з новим колом людей Еліза усвідомлює себе як особистість, бачить безнадійність звичного існування, серцем починає відчувати несправедливу та жорстоку безвихідь долі, яка очікує людину з низів.

Перебуваючи в чужому будинку, дівчина за особистим образним порівнянням, — дитина в чужій країні: пройшов час, вона забула рідну мову і може говорити тільки мовою чужинців. "Навіщо ви відібрали у мене мою незалежність?" — ця думка — глибинна причина всіх страждань Елізи, яка може знести всі негаразди, але "розчавити себе не дозволить". І дівчина готова скоріше вчинити самогубство, ніж залишатись іграшкою чужих примх. Вона не погоджується бути "чужою лялькою". Приносити туфлі, розкладати папери — це не для її сильної і вольової натури. І хоча вона боїться майбутнього: "На що я здатна? Куди мені йти? Що робити? Що буде далі зі мною?" — все ж залишає будинок Хіггінса.