Д.и.фонвизин."недоросль" выписать афоризмы из реплик правдина и стародума.ответить на вопрос- "как воплотились просветительские идеи в пьесе? " ! ! учитель

почему же учитель - зверь? как раз староум говорит о необходимости не только образования, но и воспитания : "невежда без души - зверь."

    так что учитель ваш как раз старается образовать вас, а через это образование и воспитать заодно.

    выписыва афризмы, ещё и прочитаешь, если не читал - плохо ли?

    пишу тебе и думаю - зачем пишу? ведь стародум говорит "тщетно звать врача к больному неисцельно: тут врач не , разве сам заразится"

    "угнетать рабством себе подобных беззаконно"

"прямо любочестивый человек ревнуе к делам, а не к чинам"

глупому сыну не в богатство"

"золотой болван - всё болван"

"последуй природе, никогда не будешь беден, последуй чужим мнениям, никогда не будешь богат"

имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время" - кто сказал, что фонвизин устарел? и неужели эти афоризмы не доказывают, что с этих героев автор и провозглашает просветительские идеи, строя действие так, что герои, исповедующие эти идеи, , добиваясь свиих благородный целей?

    ставь лучшее, ответ без инета, заметь!

“наталка полтавка” цитатна характеристика наталки «ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» возний: «ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «не багата я і проста, но чесного роду, / не стиджуся прясти, шити і носити воду». «моє все багатство єсть моє добрє ім’я». виборний: «золото — не дівка! наградив бог терпилиху дочкою. кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «лучче умерти, як з немилим жити, / сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «бідность і багатство — єсть то божа воля; / з милим їх ділити — єсть щаслива доля» _ наталка — матері: «я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду петра і не буду ніколи плакати». «…живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «хто живе чесно і годується своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». виборний про наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». микола: «ай наталка! ай полтавка! от дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. і коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од петра і за возним ніколи не буду». наталка про себе: «дівка проста, не красива, / з добрим серцем, не спесива… / коло мене хлопці в’ються / і за мене часто б’ються».